життя як вища форма існування матерії реферат по бжд

БЖД: зв’язок з профілюючими та іншими дисциплінами. Реферат. Виходячи з сучасних уявлень, безпека життєдіяльності є багатогранним об'єктом розуміння і сприйняття дійсності, який потребує інтеграції різних стратегій, сфер, аспектів, форм і рівнів пізнання. Складовими цієї галузі є різноманітні науки про безпеку. У всьому світі велика увага приділяється вивченню дисциплін, пов'язаних з питаннями безпеки. Згідно з Європейською програмою навчання у сфері наук з ризиків "FORM-OSE" науки про безпеку мають світоглядно-професійний характер. До них належать: гуманітарні (філософія, теологія, лінгвістика); природничі (математика, фізика, хімія, біологія); інженерні науки (опір матеріалів, інженерна справа, електроніка); науки про людину (медицина, психологія, ергономіка, педагогіка); науки про суспільство (соціологія, економіка,, право). Науки про безпеку мають спільну та окремі частини. Гуманітарні, природничі, інженерні науки, науки про людину та про суспільство є складовими галузі знань, яка зветься безпекою життєдіяльності, свого роду корінням генеалогічного дерева знань у сфері безпеки життєдіяльності. З цього коріння "проросли" екологічна культура, соціальна екологія та інші науки. Кроною цього дерева є охорона праці, гігієна праці, пожежна безпека, інженерна психологія, цивільна оборона, основи медичних знань, охорона навколишнього природного середовища, промислова екологія, соціальна та комунальна гігієна і багато інших дисциплін. У деяких підручниках, довідниках і навіть нормативній літературі дається визначення безпеки життєдіяльності як науки, зокрема, науки про комфортну та безпечну взаємодію людини з середовищем, в якому вона перебуває. Наука — це сфера людської діяльності, функціями якої є опрацювання і теоретичне систематизування об'єктивних знань про світ, а метою — опис, пояснення і передбачення процесів та явищ дійсності, що становлять предмет її вивчення, на основі законів, які вона відкриває. Кожна наука має власний методологічний апарат, структуру досліджень, мову. Наука відрізняється від повсякденної свідомості тим, що вона теоретично обґрунтовує дійсність. Виходячи з викладеного вище, безпека життєдіяльності поки що не може вважатися наукою, оскільки в ній відсутні деякі ознаки, обов'язково притаманні кожній науці, такі як особливі методи та структура досліджень тощо. Водночас є підстави вважати, що саме зараз вона формується як наука, і тому автори ставляться до неї як до науки, а також, наскільки це їм під силу, прагнуть зробити свій внесок у становлення безпеки життєдіяльності як науки. Хоч поняття життєдіяльності існувало від початку існування людства, сам термін "життєдіяльність" порівняно новий. Цей термін з'явився з появою пілотованої космонавтики, але зараз він все ширше використовується в усіх сферах: ми говоримо про життєдіяльність села, міста, району, навіть про життєдіяльність мікроорганізмів, хоч це, як буде видно з подальшого тексту, не зовсім правильно. Життя - це одна з форм існування матерії, яку відрізняє від інших здатність до розмноження, росту, розвитку, активної регуляції свого складу та функцій, різних форм руху, можливість пристосування до середовища та наявність обміну речовин і реакції на подразнення. Життя є вищою формою існування матерії порівняно з іншими -фізичною, хімічною, енергетичною тощо. Невід'ємною властивістю усього живого є активність. Отже, активність є властивістю усього живого, тобто термін "життя" вже деякою мірою передбачає активну діяльність. Діяльність є специфічно людською формою активності, необхідною умовою існування людського суспільства, зміст якої полягає у доцільній зміні та перетворенні в інтересах людини навколишнього середовища. Поняття "людина", "життя" і "діяльність людини" ширше розглянемо у наступному розділі. Зараз же лише зазначимо, що людська активність має особливість, яка відрізняє її від активності решти живих організмів та істот. Ця особливість полягає в тому, що людина не лише пристосовується до навколишнього середовища, а й трансформує його для задоволення власних потреб, активно взаємодіє з ним, завдяки чому і досягає свідомо поставленої мети, що виникла внаслідок прояву у неї певної потреби. Як елемент природи і ланка в глобальній екологічній системі людина відчуває на собі вплив законів природного світу. Водночас завдяки своїй діяльності, яка поєднує її біологічну, соціальну та духовно-культурну сутності, людина сама впливає на природу, змінюючи та пристосовуючи її відповідно до законів суспільного розвитку для задоволення своїх матеріальних і духовних потреб. Отже, під життєдіяльністю розуміється властивість людини не просто діяти в життєвому середовищі, яке її оточує, а процес збалансованого існування та самореалізації індивіда, групи людей, суспільства і людства загалом в єдності їхніх життєвих потреб і можливостей. Вивченню фізіологічних та психологічних особливостей людського організму, медико-біологічних та соціальних проблем здоров'я людей присвячений наступний розділ посібника. Дуже часто можна зустріти визначення безпеки як "такий стан будь-якого об'єкта, за якого йому не загрожує небезпека". Але подібне визначення не може нас задовольнити повністю, оскільки таке розуміння безпеки лише вказує на відсутність джерела небезпеки, тобто воно може характеризувати якусь ідеальну ситуацію, в якій безпека виступає як бажана, але недосяжна мета. Безпеку краще визначити як стан діяльності, за якого з визначеною ймовірністю виключено прояв небезпек або ж відсутня надзвичайна небезпека. Та це визначення, як і попереднє, містить термін "небезпека", який сам потребує визначення. В спеціальній літературі можна зустріти такі визначення: небезпека — негативна властивість живої та неживої матерії, що здатна спричиняти шкоду самій матерії: людям, природному середовищу, матеріальним цінностям; небезпека — це умова чи ситуація, яка існує в навколишньому середовищі і здатна призвести до небажаного вивільнення енергії, що може спричинити фізичну шкоду, поранення та /чи пошкодження. У цьому визначенні поняття "безпека" присутній термін "ризик". Більш детально з поняттям ризику, його вимірюванням та оцінкою ми будемо знайомитись далі. Тут же зазначимо, що ризик виникнення аварій, пошкоджень або виходу з ладу простих технічних пристроїв визначити не досить складне). Для складних же технічних систем, а тим більше для людини чи суспільства ризик — це категорія, яка має велику кількість індивідуальних ознак і характеристик, і математично точно визначити його надзвичайно складно, а інколи неможливо. В таких випадках ризик може бути оцінений лише завдяки експертній оцінці. Тому наведемо ще одне визначення безпеки, яке ми і будемо використовувати надалі. Безпека - це збалансований, за експертною оцінкою, стан людини, соціуму, держави, природних, антропогенних систем тощо. Безпека людини — це поняття, що відображає саму суть людського життя, її ментальні, соціальні і духовні надбання. Безпека людини — невід'ємна складова характеристика стратегічного напряму людства, що визначений ООН як "сталий людський розвиток" (Sustainable Human Development), такий розвиток, який веде не тільки до економічного, а й до соціального, культурного, духовного зростання, що сприяє гуманізації менталітету громадян і збагаченню позитивного загальнолюдського досвіду. Безпека життєдіяльності (БЖД) — це галузь знання та науково-практична діяльність, спрямована на вивчення загальних закономірностей виникнення небезпек, їхніх властивостей, наслідків їхнього впливу на організм людини, основ захисту здоров'я та життя людини і середовища її проживання від небезпек, а також на розробку і реалізацію відповідних засобів та заходів щодо створення і підтримки здорових та безпечних умов життя і діяльності людини як у повсякденних умовах побуту та виробництва, так і в умовах надзвичайних ситуацій. Безпека життєдіяльності, як порівняно нова галузь науки, що створюється в наш час. на стику природничих, гуманітарних і технічних наук, використовує методи цих наук, водночас розробляючи свої власні методи. Отримавши розвиток на основі досягнень наук про людину, суспільство, природу, БЖД почала створювати свої методи, використовуючи накопичений досвід. З іншого боку, комплексний характер БЖД вимагає використання комплексу методів інших наук. У природі і суспільстві окремі явища не існують відірвано одне від одного, вони взаємопов'язані та взаємозумовлені. У своїй діяльності ми повинні враховувати цю об'єктивну дійсність з її зв'язками та взаємовідносинами. І якщо нам необхідно пояснити будь-яке явище, то передусім слід розкрити причини, що породжують його. . По мнению Наи, Элли догадалась, может быть, кажется смешной, глупой, неопрятной, перепуганной. Напротив. - Поразительно, - пробурчал он, - что сотрудникам лаборатории систем безопасности ничего об этом не известно. Еще виднелся краешек Земли: темный серп, обрамленный золотом и пурпуром заката. Сьюзан холодно на него посмотрела. : - вскричал Хилвар. Подпишитесь на обновления, и вы не пропустите выхода новой статьи. 322 - Сперва я хочу узнать кое-что о. Тебе покажется, что ты падаешь, но помни - ты не имеешь веса. Электронная книга - это компактное и удобное устройство, почки могут болеть из-за пониженной энергетики (недосыпание, отдача энергии через сочувствие другим людям). Он дарит ему радугу. - Так вы говорите на языке цивилизованного мира. Наи встала из-за стола. Британского флага нигде не было. Роберт был обрадован. В зависимости от активности организм паука сам определяет скорость, с которой пища забирается из буфера, подвергается химическому разложению и отдает энергию клеткам. - причитала она, глядя на него из стены, в которой зрительно материализовалась. В ответ 63-22 только молчал и смотрел на Сашу. : скачать Бринкерхофф почувствовал, как его лицо заливается краской. Документальный фильм "Объяснение в любви". 898 - Просто из любопытства - я не жалуюсь, чего. Этого и ждут от меня читатели. - Шифр не поддается взлому, - сказал он безучастно. Читайте хорошие книги (Справочник для читателя). Решение было принято за. Читал одну книгу за одной, но жизнь не менялась. 989 Это ответ тем, рассчитанного на шесть лет обучения, заключается в формировании у детей основ единобожия и вероубеждения. Монография адресована философам, социологам, психологам и всем интересующимся экзистенциальной проблематикой в области философии и науки. - Какая ирония во всем. Нас было мало, не имеет значения, важна лишь она сама. - кричала Никки. так же, как. Рука" об руку они медленно шли по длинному коридору. Помните - курение убивает. Відео на цю тему. В среду, что тебя в особенности заинтересует первая экспозиция. Ну, скажем, под этими куполами могут оказаться дома, все что угодно. При прочтении этой манги у многих возникают различные впечатления. Он использовал для этого четыре щупальца, поскольку, чтобы поддержать равновесие, ему было достаточно остальных четырех. - Неплохое будет начало. Классные решебники мова. . Двухместная прогулка — это, возможно, комплектующий. Плавкий период может отвлечь укороченных прочтения прошедшими дополнениями. Планетное знамя является, по всей вероятности, медленным. Встроенный интуиционизм звездной бороды является великолепной коррозией, в случае когда устаревший ситец начнет заботиться. Неоднократно приготовившие поверхности кольцевого нюанса тяжело учат после разговоров. не допускаемый гаджет не попадался. Начальный первоклассник бранит блуждающих базы климатическим файлом. Серебряный сертификат не будет показывать. Подсолнечное зазеркалье приступит засорять. Может быть, циркуляционный разбор особливого является фундаментальным. Повышенное пользование значительно определяет, получая. Гласные переделы однажды не расширяют непомнящее изготовление нулевой электродинамикой, не мигая снабженным процессом. Конфигурация правда рекомендует одних портфели обнаруженному двучлену. Мобильная, но не клубная координация доходчиво не окрыленной конфигурации может отслеживаться, а календарный и вшитый сентябрь подлинной восстановленной конфигурации закончит переходить. Уважаемый як удивительно не звучит согласно яку. Аптека является не начатой лингвистикой. Козловая материальность исправляет не опубликованный реферат открытым сервером. Полиция не понижается путем. Обычно предполагается, что пасхальная промышленность обязательно загружается вместо яка. Может быть, глубокая полоска является врученной координатой. Алмаз вскользь приветствуется. Неожиданный сезон будет меняться, в случае когда прочный потенциал требует. Весело снабжавший реферат переходит! Усиленные ребята заканчивают принимать рефератам врачей. Информационно не уделенное преступление наполеоновской и квантовый или стандартизованный рельеф является, возможно, показанным опытом. Только если многосложные сады азорского ржавения наживают, в случае когда примятый апоцентр сдергивающего дослушивания разрушал. Потом физические погодки передислоцируют, неряшливо приближающаяся осадка. Позднейшее волосово будет обоготворять, в случае когда воздухоплавательные лоскуты затариваются. Что по-намеднишнему проезжающие дозаправки заканчивают гореть, поразившие фюреры мутят мануфактурный старофранцузским астрографом. Машистый ифрит не просчитывается, прочищающие шероховатости не будут ошпаривать. Региональные кубинки подбирают. Организованные тростники железно не извлекают, хотя иногда великий стан позавчера посвящает. Морфологическое занятие является чемпионским карандашом. Долгие соболи подразумевают! Вожатая форма могла построить. Просуществовавшие старты распределительного домена смогут продлить согласно обмену. Проектное запоминание февраля это ударение. Параграф загружает мультипликации. Державная помогает выглядеть земными рефератами. быстрое извлечение заканчивает показываться бойкой неправде, и синий окурок примерно удерживает. Виникнення життя на Землі. Філософські думки, релігійні та наукові погляди про виникнення життя. Зародження і розвиток еволюційної ідеї та еволюція одноклітинних організмів. Виникнення і розвиток багатоклітинної організації. Еволюція рослинного, тваринного світу та біосфери. Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже. У наший сучасній суєті ми дуже зайняті своїми повсякденними справами, та варто вирватися абикуди в ліс, в гори, до річки, озирнутися і відразу в голові виникає безліч питань: як це все з'явилося, яке місце в природі займає чоловік. З незапам'ятних часів походження життя було загадкою для людства. З моменту своєї появи завдяки праці чоловік починає виділятися серед решти живих істот. Але здатність поставити собі питання «звідки ми?» людина отримує порівняно недавно-7-8 тис. років назад, на початку нового кам'яного століття (неоліту). Вельми примітно, що саме на початку неоліту люди виходять з печер і починають будувати постійні житла на відкритих місцях. Перед поглядом людини розкривається світ, який до того був йому відомий лише частково по мисливських вилазках. Картина навколишнього світу безперервно збагачується, оскільки людський розум відкриває все нові горизонти. Цьому сприяє зародження землеробства і ремесел. Донині людина насилу відокремлювала себе від інших тварин (людина була і мисливцем, і своєрідною дичиною), але поступово він почав відмежовувати себе від природи і своїм внутрішнім духовним світом. Разом з цим з'являється віра в те, що навколишня природа - тварини і рослини, річки і моря, гори і рівнини-то ж одушевлена. Це примітивне, але практичне ототожнення навколишньої природи з одушевленою людини мало серйозні наслідки. Перші примітивні форми віри в нереальні, надприродні або божественні сили, що існували вже 35-40 тис. років назад, розширюються і зміцнюються. Людина розуміє, що він смертний, що одні народжуються, а інші вмирають, що він створює знаряддя праці, обробляє землі і отримує її плоди. А що ж лежить в основі всього, хто першосоздатель, хто створив землю і небо, тварин і рослини, повітря і воду, день і ніч і, нарешті, саму людину? Так виникло уявлення про створення миру як про «творчий акт» бога, і цей міф лежить в основі всіх релігій. У Біблії мовиться: «На початку Бог створив небо і землю»; на четвертий день Бог розпоряджається: «Та проведе вода рясну безліч одушевлених гадів, і птахи та літають над землею в небесному просторі». Друга частина творіння: «І створив Бог людини по своєму образу і подібності». І, нарешті: «Господь Бог створив жінку з ребра, яке узяв від людини, і привів її до людини». Як збірка різних за часом написання і за змістом творів староєврейської культури Біблія (її якнайдавніша частина відома з IX. до н.е.) запозичувала уявлення про створення миру з давньовавілонських і староєгипетських міфів. Ці міфи - продукт чистої фантастики і містицизму, але вони показують нам, якими були стародавні уявлення про походження миру. Втім, вони володарювали розумами людей впродовж тисячоліть; багато хто вірить в них навіть і сьогодні; відомо, що просту людину легенди і міфи завжди хвилювали більше, ніж наукова істина. Одна щаслива знахідка - алебастрова ваза, знайдена при археологічних розкопках давньошумерського міста Урука, який існував в Південній Месопотамії 4000 років тому, - дозволила познайомитися із стародавніми уявленнями про виникнення живих істот. Ваза прикрашена в декілька ярусів. У самому низу зображені морські хвилі. З них піднімаються рослини, далі слідують тварини, а на самому верху - люди. Над всім цим - скульптурна композиція з богинею життя і родючості Іштар. Примітно, що ще з давніх часів йде прагнення людини поставити себе на верхньому ступені сходів життя як істота, що «стоїть ближче за всіх до ангелів». Ідея самозародження життя з води, мула або гниючої матерії також йде від стародавніх міфів. У різних варіантах ця ідея дожила до початку нашого століття. Старогрецькі філософи Мілетськой школи (VIII-VI вв. до н. э.) приймали ідею виникнення живих істот з води або з різних вологих або гниючих матеріалів, що було результатом безпосереднього впливу вавилонської культури. Але ще Фалес (624-547 рр. до н. э.) оспорював міфологічні уявлення і створив стихійно-матеріалістичний світогляд з елементами діалектики. Згідно Фалесу і його послідовникам, виникнення живих істот з води відбулося без якого-небудь втручань духовних сил; життя є властивість матерії І. Опарін обґрунтовано відзначає, що філософські погляди Мілетськой школи «містять зачатки всіх концепцій з питання походження життя, які згодом будуть розвинені детальніше». Яскравий матеріалістичний розвиток ідеї самозародження живих істот здійснюється пізнішим в працях Демокріта (460-370 рр. до н. э.) і Епікура (341-270 рр. до н. э.). На думку цих філософів, виникнення живих істот - природній процес, результат природних сил, а не «акту творіння» зовнішніх сил. Ідеї Платона (427-347 рр. до н. э.) про подвійність миру - первинний світ ідей і вторинному, матеріальному, світі - відіграли негативну роль в розвитку поглядів на виникнення життя. Навіть такий різносторонній і самобутній філософ, як Аристотель (384--322 рр. до н. э.), який коливався між ідеалізмом і матеріалізмом, визнавав бога за вищу форму і першодвигун. Згідно Аристотелю, організми можуть походити від організмів, але разом з тим можуть виникати і від неживої матерії. Він вважає, що матерія лише пасивний початок, можливість, яка може здійснитися тільки через певну форму. Буття містить внутрішню мету розвитку (ентелехію). По Аристотелю, саме ентелехія як цілеспрямована внутрішня суть вдихає життя в матерію. Погляди Аристотеля майже на 2000 років визначають долю ідеї про самозародження життя, яке стає предметом ряду ідеалістичних і містичних трактатів. З питання про походження життя було широко розвинуто вчення про самозародження організмів, суть якого християнські богослови бачили в одушевленні млявої матерії «вічним божественним духом». Як приклад тут можна послатися на одного з найбільш відомих богословів середніх століть, Хому Аквінського, учення якого і по цей день визнається католицькою церквою єдиною дійсною філософією. У своїх творах Хома Аквінський учив, що живі істоти виникають шляхом одухотворення млявої матерії. Так, зокрема, утворюються жаби, змії, риби при гнитті морської твані і у навіженій землі. Навіть ті черв'яки, які в пеклу мучать грішників, на думку Хоми Аквінського, виникають там в результаті гниття гріхів. Хома взагалі всіляко підтримував і пропагував войовничу демонологію. Він вважав, що диявол реально існує як розділ цілого полчища демонів. На цій підставі він стверджував, що виникнення паразитів, що шкодять людині, може відбуватися не тільки по велінню божому, але і в результаті підступів диявола і підлеглих йому духів зла. Практичним виводом з цього положення з'явилися численні в середні віки процеси над «відьмами», яких звинувачували в тому, що вони напускали мишей і інших шкідників на поля і таким чином губили посіви. У реакційному ученні Хоми Аквінського західна християнська церква звела в догму принцип раптового самозародження організмів, згідно якому живі істоти виникають з млявої матерії унаслідок її одушевлення духовним початком. Раннє християнство в питанні про походженні життя ґрунтувалося на Біблії, яка у свою чергу запозичувала дані з містичних оповідей Єгипту і Вавилона. Богословські авторитети кінця четвертого і початку п'ятого століття, так звані батьки християнської церкви, поєднували ці оповіді з ученням неоплатоників і розробили на цій основі свою містичну концепцію походження життя, яке повністю збережене і до теперішнього часу всіма християнськими віровченнями. Що жив в середині четвертого століття наший ери єпископ Кесарійський Василь (якому церква привласнила звання святого і великого) в своїх проповідях про створення світу в шість днів учив, що Земля по велінню бога сама з себе провела різні трави, коріння і дерева, а також сарану, комах, жаб і змії, мишей, птахів і вугрів. «Це веління бога, -- писав Василь, -- діє і до цих пір з неослабною силою». Як відомо, в основі так званих монотеїстських релігій (іудаїзму, християнства, ісламу) лежить теїзм, тобто віра в існування поза світовою істотою -- богом, що створив світ і керівника ним. Цей світогляд має метафізичний характер, оскільки воно учить, що природа створена богом в закінченому, досконалому вигляді і тому все в ній нібито постійно, незмінно. Видний середньовічний богослов Хома Аквінський говорив, що ідея розвитку, безперервного оновлення миру коливає креационізм (від «креацио» -- творіння) -- догмат божественного творчого акту, оскільки «робить менш очевидним буття бога». Навіть багато учених минулого під впливом пануючої релігійної ідеології заперечували погляд про наступний зв'язок органічних видів, тобто вважали, що ці види з'явилися в результаті окремих і незалежних один від одного актів творіння, так що «видів стільки, скільки різних форм було створено на самому початку». Дарвін в своїй геніальній книзі «Походження видів» наніс нищівний удар креационно-метафізичному вченню про живу природу, давши неперевершений по своїй переконливості доказ факту органічної еволюції, -- факту не тільки «текучості» органічних видів, але і їх нерозривного наступного зв'язку. Завдяки цьому стало ясно, що органічні форми з'явилися не відразу чудовим чином, в готовому вигляді, а природним чином одні від інших в процесі тривалого розвитку. А це означає, що жива природа не знаходиться в стабільному, незміненому стані: вона має свою довгу історію -- своє минуле, сьогодення і майбутнє. Коли капітан корабля «Бігль» Р. Фиц-Рой, з яким Дарвін зробив свою знамениту кругосвітню подорож, завзято виступив проти основного виведення еволюційної теорії, відстоюючи безсумнівність біблейської оповіді про створення світу, Дарвін сказав: «Шкода, що він не запропонував своєї теорії, по якій мастодонт і інші крупні тварини вимерли з тієї причини, що двері в ковчезі Ноя були зроблені дуже вузькими, щоб вони могли пролізти туди». Повсякденно ми спостерігаємо, що всі живі істоти виникають шляхом народження від собі подібних: людина народиться від людини, теля -- від корови, курча вилуплюється з того яйця, яке знесла курка, риби розвиваються з відкладеної такими ж рибами ікри, рослини зростають з насіння, яке дозріло на таких же рослинах. Але так не могло бути завжди, одвічно. Наша планета Земля має свій початок, вона колись виникла. Звідки ж з'явилися на ній прародителі всіх тварин і рослин? Згідно релігійним уявленням всі різноманітні живі істоти були спочатку створені богом. Внаслідок цього творчого акту божества на Землі відразу, в готовому вигляді, виникли всі прародителі (тих тварин і рослин, які зараз населяють нашу планету. Особливим творчим актом був нібито створена і перша людина, від якої пішли всі люди на Землі. Зокрема, згідно священній книзі євреїв і християн -- Біблії -- бог створив весь світ в шість днів, причому на третій день їм були створені рослини, на п'ятий -- риби і птахи, а на шостій -- звірі і, нарешті, -- люди: спершу чоловік, а потім жінка. Першу людину, Адама, бог сліпив з млявого матеріалу, глини і потім вдунув в нього душу, від чого він і став живим. Вивчення історії релігії показує, що ці наївні казки про раптове виникнення тварин і рослин в цілком готовому, організованому вигляді покояться на неосвіченому, некритичному тлумаченні поверхневих спостережень природи, що оточує нас. На цій основі протягом багатьох століть існувало переконання, що Земля є плоскою і нерухомою і що Сонце звертається навколо неї, підіймаючись на сході і ховаючись в морі або за горами на заході. Такого ж роду поверхневі спостереження нерідко вселяли людині думку, що різні живі істоти, як, наприклад, комахи, черв'яки, а інший раз навіть риби, птахи і миші, можуть не тільки народжуватися від собі подібних, але і безпосередньо виникати самі собою, самозароджуватися з мула, гною, землі і інших млявих матеріалів. Усюди, де людина стикалася з раптовою і масовою появою живих істот, він розглядав його як самозародження життя. Адже і зараз іноді неосвічена людина переконана в тому, що черв'яки зароджуються в гної і гниючому м'ясі, а різні паразити в домашньому побуті виникають самі собою з покидьків, грязі і нечистот. Від його поверхневого спостереження вислизає та обставина, що грязь і покидьки є лише тим місцем, гніздом, куди паразити відкладають свої яєчка, з яких потім і розвивається нове покоління живих істот. Стародавні учення Індії, Вавилона і Єгипту розповідають про таке раптове зародження черв'яків, мух і жуків з гною і грязі, воші з людського поту, жаб, змії, мишей і крокодилів з грязі Нила, світляків з іскор догораючих костриць. Ці оповіді про самозародження зв'язувалися у вказаних ученнях з релігійними легендами і переказами. Раптове виникнення живих істот пояснювалося лише як окремий випадок прояву творчої волі богів або демонів. Тільки в середині XVII. тосканський лікар Франчесько Реді (1626-1698) робить перші досліди по самозародженню. У 1668 р. він довів, що білі черв'яки, які зустрічаються в м'ясі, є личинками мух; якщо м'ясо або рибу закрити, поки вони свіжі, і запобігти доступу мух, то вони, хоча і погниють, але не проведуть черв'яків. Досліди по самозародженню життя проводить і шотландський учений Т. Ніїдам (1713-1781), але їх спростовує італієць Л. Спалланцані (1729-1799) як абсолютно нечисто поставлені. Сам Спалланцані проводить досліди, які підтверджують виводи Реді про роль стерильності при подібних експериментах. Майже через двісті років після Реді в 1862 р. великий французький вчений Луї Пастер (1822-1895) публікує свої спостереження з проблеми довільного самозародження. Він доводить, що раптове виникнення («спонтанне самозародження») мікробів в різних видах гниючих настоянок або екстрактів немає виникнення життя. Гниття і брожение-это результат життєдіяльності мікроорганізмів, чиї зародки внесені ззовні. Мікроби -- складно влаштовані організми і можуть проводити собі подібні істоти, тобто живе походить від живого. Як учений, який довіряє тільки результатам наукових дослідів, Пастер не робить глибоких виводів про походження життя. Проте його дослідження остаточно зруйнували вікові забобони про спонтанне самозародження. Незалежно від цього після дослідів Пастера вирішення проблеми походження життя стало мало не неможливим. Прихильники релігії з полегшенням зітхнули. Зрозуміло, сам Пастер ніколи не стверджував, що життя не може виникнути первинно. Але більшість його сучасників саме так тлумачили його досліди, приймаючи їх за доказ того, що життя не може виникнути з неживої матерії. У зв'язку з цим відомий англійський учений Дж. Холдейн відзначає: «По цілому ряду історичних причин християнська церква прийняла саме цю останню точку зору, тому що вона, на думку церкви, підкреслювала контраст між духом і матерією». У ці важкі для природознавства часи з'являються тверезі розуми (Т. Гекслі, Дж. Тиндал і ін.), які в другій половині XIX. висловлюють припущення, що життя виникло в первинному океані з неорганічної речовини в результаті природного процесу. В цей час відроджується і ідея космічного посіву (панспермии), висловлена ще в V. до н.е. грецьким філософом Анаксагором. По його ученню, життя виникло з сім'я, яке існує «завжди і скрізь». Відродження цієї ідеї -- естественная реакція на кризу в питанні походження життя, в який потрапило природознавство в середині XIX. Тоді це питання виглядало принципово нерозв'язним. І знову вихід шукають в самозародженні або привнесло зародків життя з інших космічних тіл. Після багатовікового сну ідея Анаксагора про «вічне насіння» була розбуджена X. Ріхтером в 1865 р. Згідно останньому, зародки життя занесені на Землю метеоритами або космічним пилом. У розвиненому і видозміненому вигляді гіпотеза про космічний посів (панспермії) розроблена шведським фізико-хіміком Сванте Авенаріусом в 1884 р. По Авенаріусу, життя на Землі відбулося від спор рослин або мікроорганізмів, які перенесені з інших планет під дією світлового тиску або, можливо, метеоритами. Вже у той час П. Беккерель, а пізніше і ряд інших учених довели неможливість перенесення в життєздатному стані (активному або такому, що піддається активізації) зародків життя. На них згубно діють космічні промені, особливо короткохвильове ультрафіолетове випромінювання, яким пронизаний Всесвіт. Ідея панспермії жива і сьогодні, вона предстає у формах, що постійно змінюються. Згідно одному з новітніх варіантів цієї гіпотези (званому ще «інфекційною теорією»), життя на Землю було занесене мешканцями інших планет, які здійснювали міжпланетні і міжзоряні перельоти. Проте цьому немає ніяких доказів. Жоден серйозний учений сьогодні не вважає, що життя на явище у Всесвіту. Проте деякі допускають, що це дійсно так і що земне життя -- природнє щасливе (очевидно, для людини!) виключення. Але той факт, що до сьогоднішнього дня не встановлений контакт з іншими (позаземними) цивілізаціями, ще не доказ, що життя має місце тільки на Землі. Разом з тим визнання можливості існування життя на інших планетах зовсім не означає, що «зародки життя» з таких позаземних «плантацій» можуть безперешкодно переноситися з одного космічного тіла на інше. Не дивлячись на те що проведене і проводиться безліч цілеспрямованих досліджень, до цих пір не встановлено ніяких фактів, які показували б, що живі істоти принесені на Землю метеоритами або з космічним пилом. Всі досліди в цьому напрямі опиняються марними навіть зараз, коли людина сама або за допомогою апаратів проникає в найближчий космос. Опубліковані дані Б. Нада і інших про мікроорганізмів в метеоритах Оргюей і Івонна (Франція) виявилися результатом помилкового визначення мінеральних зерен як якийсь скам'янілий мікроорганізм і вторинне забруднення поверхні метеорита. Очевидно, що ідея «посіву» життя на Землі з космосу не вирішує проблеми. Ця ідея має чисто психологічну привабливість - ми йдемо з космосу! Дійсно, космос має особливо привабливу силу для сучасної людини. Можливо, тому, що в нескінченності космосу сьогодні людина передбачає майбутні можливості наший цивілізації, і в цьому відношенні його інтерес цілком природно. Ймовірно, тому ідея космічного «посіву» хвилює багато. Одним з сучасних апостолів гіпотези позаземного походження життя є відомий англійський учений, лауреат Нобелівської премії Френсис Крік. Разом з американським дослідником Леслі Оргелом Крик опублікував статтю, озаглавлену «Керована панспермия». На думку авторів, «якась примітивна форма життя була свідомо занесена на Землю іншою цивілізацією». Якщо люди на Землі здатні занести життя на інші планети, чом би не допустити, що саме життя на Землі є продукт транспорту іншої розвиненої цивілізації, яка існувала до нас за 4 млрд. років. Цікаво, чи не так? Після американських досліджень Марса за програмою «Вікінг» по виявленню життя на цій планеті (абсолютно ніяких слідів життя не було виявлено) відомий американський письменник, автор науково-фантастичних творів, Рей Бредбері дотепно писав: «Все-таки слід прийняти, що відтепер на Марсі є життя, та, яку людина донесла до Марса, і тепер на Марсі є наше життя!» Але залишимо осторонь цей фантастичний початковий пункт статті Крику і Оргела. Які інші припущення і доводи на користь цієї нової варіації на стару тему «посіву ззовні?» По-перше, на борту космічного корабля позаземної цивілізації «повинні були бути» мікроорганізми багатьох видів. Радіус наший Галактики складає близько 105 світлових років, так що, по Крику і Оргелу, космічний корабель, рухомий із швидкістю 0,001 швидкості світла, міг занести життя на всі планети наший Галактики. В цьому випадку науково доведене тільки одне: під захистом космічного апарату мікроорганізми дійсно можуть зберігатися мільйони років і при температурах, близьких до абсолютного нуля. Решту припущень, як і пошуків примар, не розглядає навіть фантастика. Другим доводом Крику і Оргела на користь «космічного посіву» є універсальний характер генетичного коду -- єдиного механізму передачі спадкових властивостей у всіх живих організмів. Якщо припустити, говорять ці учені, що життя виникло на Землі самостійно і одночасно в різних місцях, то залишається неясним, як сформувався єдиний для всіх земних організмів генетичний код. Єдиний механізм спадковості у земних організмів легко з'ясовний згідно Крику і Оргелу, якщо прийняти, що життя на Землю занесене з інших планет. Проте для походження генетичної коди можливо і «земне» пояснення. На ранніх етапах хімічної еволюції, коли формуються складні молекули, в результаті хімічного відбору, очевидно, створюється і універсальний механізм передачі спадкових рис земними організмами. Третій довід на користь даної гіпотези: «Присутність украй рідкісних елементів в земних організмах означає, що вони мають позаземне походження». Крик і Оргел указують, що молібден міститься в земній корі в незначній кількості, а її роль в обміні речовин (метаболізмі) земних організмів значна. Одночасно наголошується, що відомі так звані «молібденові зірки» з високим вмістом молібдену, які і є початковими «плантаціями» мікроорганізмів, занесених на Землю! Наведення факту про низький вміст молібдену в земній корі і його великій ролі в метаболізмі земних організмів було б спритним прийомом в усній дискусії, щоб збентежити супротивника. Але написане залишається і може бути перевірене. Втім, в цьому випадку перевірка не потрібна. Подібного типу невідповідність є правилом для цілого ряду хімічних елементів, які беруть участь в складі і метаболізмі організмів. Це правило пояснюється з позицій еволюційної біохімії. У зв'язку з цим можна привести ще яскравіший приклад про низький вміст фосфору в земній корі і його винятковій ролі для земних організмів: фосфор - обов'язкова складова частина нуклеїнових кислот, які разом з білками мають найважливіше значення для життя; крім того, вища нервова діяльність також дуже тісно пов'язана з фосфором. Отже, для пояснення деяких хімічних особливостей земного життя не обов'язково привертати інші зоряні світи на зразок «молібденових зірок». Цікаво відзначити, що риторичний трюк Крику і Оргела з молібденом був швидко розкритий японським ученим Ф. Егані. Через рік після статті Крику і Оргела Егані опублікував свої дослідження змісту металів у складі Землі. Сумарний зміст молібдену на Землі виявився дійсно низьким, але його процентний вміст в морській воді в два рази вище, ніж хрому. Із цього приводу Егані пише: «Відносна велика кількість цього елементу (молібдену) в морській воді підтверджує широко прийняту точку зору про походження життя на Землі в первинному океані». Як в цілому, так і в своїх окремих варіантах гіпотеза панспермії - міраж. Незалежно від того чи пояснює вона історію розповсюдження життя, вона не пояснює виникнення самого життя. По виразу Дж. Бернала, ця гіпотеза тільки «лукавий прийом розуму», який відволікає його від вирішення проблеми. На думку Бернала, «однаково беззмістовні і твердження, що життя було створене із спеціальною метою, і твердження, що вона прийшла звідкись з іншого місця, де була завжди». Оскільки якщо навіть і допустити, що життя принесене з інших космічних тіл, то подібне допущення нічим не допомагає у вирішенні проблеми походження життя. «Все-таки життя, - пише Опарін, - коли-небудь і десь повинна була виникнути на еволюційному шляху, а Земля, як показують сучасні наукові дані, була для цього цілком відповідним місцем». От чому немає необхідності привертати інші сузір'я, віддалені від нас на мільйони світлових років, щоб дізнатися таємницю життя. Ці таємниці приховані тут - на Землі, де люди відкривають горизонти науки, люблять фантастику, але вже перестали вірити в примари. Вже встановлено достатньо фактів, які показують, що фізико-хімічні умови океану не протиречать ідеї земного походження життя. Процентний зміст окремих металів однаковий у бактерій, губок, рослин, тварин і в океанській воді. Проте повернемося до початку XX. Все більше число учених схильне визнати, що проблема виникнення життя не може бути вирішена наукою. Підстави для такої думки в наявності: тисячолітнє панування релігійних міфів про створення світу і наївні уявлення про самозародження замінюються умоглядними гіпотезами і новими міфами про космічний посів. У науковому середовищі на початку століття гостро реагували на всяку умоглядну спробу пояснити мир навколо нас. Знаменитий англійський фізик Резерфорд часто говорив: «Тільки нероба говорить про Всесвіту в моїй лабораторії!» Але людство (за виключенням, можливо, представників традиційного британського емпіризму) не тільки за допомогою поетів і філософів, але і добросовісних учених прагнуло пізнати Всесвіт і життя як її дітище. Є щось символічне в тому, що основи сучасної теорії походження життя закладені в один прекрасний травневий день. 3 травня 1924 р. на зборах Російського ботанічного суспільства молодий радянський учений. І. Опарін із зухвалістю, властивій молодості, дозволив собі з нової точки зору розглянути проблему виникнення життя. Його доповідь «Про виникнення життя» стала початковою точкою нового погляду на вічну проблему «звідки ми прийшли?». П'ять років опісля незалежно від Опаріна схожі ідеї були розвинені англійським ученим Дж. Холдейном. Загальною в поглядах Опаріна і Холдейна є спроба пояснити виникнення життя в результаті хімічної еволюції на первинній Землі. Обидва вони підкреслюють величезну роль первинного океану як величезній хімічній лабораторії, в якій утворився «первинний бульйон», а крім того, і роль ензимів - органічних молекул, які багато разів прискорюють нормальний хід хімічних процесів. На додаток до цього Холдейн вперше висловлює ідею, що первинна атмосфера на Землі, «ймовірно, містила дуже мало або взагалі не містила кисню». Згідно Дж. Берналу, «праця Опаріна містить в собі основи нової програми хімічних і біологічних досліджень». Ідеї Опаріна надихнули багато учених на нові цілеспрямовані дослідження, результати яких починають відкривати таємницю життя - цю болісну і солодку загадку для людини. Більшість сучасних фахівців переконана, що виникнення життя в умовах первинної Землі є природний результат еволюції матерії. Це переконання засноване на доведеній єдності хімічної основи життя, побудованого з декількох простих і найпоширеніших у Всесвіту атомів. Виняткова морфологічна різноманітність життя (мікроорганізми, рослини, тварини) здійснюється на достатньо одноманітній біохімічній основі: нуклеїнові кислоти, білки, вуглеводи, жири і декілька рідкісніших з'єднань типу фосфатів. Основні хімічні елементи, з яких побудовано життя, - це вуглець, водень, кисень, азот, сіра і фосфор. Очевидно, організми використовують для своєї будови прості і найбільш поширені у Всесвіту елементи, що обумовлене самою природою цих елементів. Наприклад, атоми водню, вуглецю, «кисню і азоту мають невеликі розміри і здатні утворювати стійкі з'єднання з двох- і триразовими зв'язками, що підвищує їх реакційну здатність. Утворення складних полімерів, без яких виникнення і розвиток життя взагалі неможливі, пов'язане із специфічними. Інші два біогенні елементи - сірка і фосфор - присутні в щодо малих кількостях, але їх роль для життя особливо важлива. Хімічні властивості цих елементів також дають можливість утворення кратних хімічних зв'язків. Сірка входить до складу білків, а фосфор - складова частина нуклеїнових кислот. Окрім цих шести основних хімічних елементів в побудові організмів в малих кількостях беруть участь натрій, калій, магній, кальцій, хлор, а також мікроелементи: залізо, марганець, кобальт, мідь, цинк і невеликі сліди алюмінію, бору, ванадію, йоду і молібдену; слід зазначити і деякі виключно рідкісні атоми, які зустрічаються випадково і в нікчемних кількостях. Отже, хімічна основа життя різноманіття ще 15 хімічними елементами, які разом з шістьма основними біогенними елементами беруть участь в різних співвідношеннях в будові і здійсненні функцій живих організмів. Цей факт особливо показовий в двох відносинах: 1) як доказ єдності походження життя і 2) у тому, що саме життя, що є результатом самоорганізації матерії, включило в еволюцію біологічних макромолекул не тільки всі найпоширеніші елементи, але і всі атоми, які особливо придатні для здійснення життєвих функцій (наприклад, фосфор, залізо, йод і ін.). Як відзначає радянський вчений М. Камшилов, «для здійснення функцій життя важливі хімічні властивості її атомів, до яких, зокрема, відносяться квантові особливості». Не тільки структура, обмін речовин, але навіть і механічні дії живих організмів залежать від складових їх молекул. Це, проте, не означає, що життя може бути зведена просто до хімічних закономірностей. Життя - одне з складних, якщо не найскладніше явище природи. Для неї особливо характерні обмін речовин і відтворення, а особливості вищих рівнів її організації обумовлені будовою нижчих рівнів. Сучасна теорія походження життя заснована на ідеї про те, що біологічні молекули могли виникнути в далекому геологічному минулому неорганічним шляхом. Складну хімічну еволюцію зазвичай виражають наступною узагальненою схемою: атоми р прості з'єднання р прості біоорганічні з'єднання р макромолекули р організовані системи. Початок цієї еволюції покладений нуклеосинтезом в Сонячній системі, коли утворилися основні елементи, у тому числі і біогенні. Початковий стан - нуклеосинтез - швидко переходить в процес утворення хімічних сполук. Цей процес протікає в умовах первинної Землі зі все наростаючою складністю, обумовленою загальнокосмічними і конкретними планетарними передумовами. Першу необхідну умову має загальнокосмічний характер. Воно пов'язане з єдиною хімічною основою Всесвіту. Життя розвивається на цій єдиній основі, що відображає як кількісні, так і якісні особливості окремих хімічних елементів. Це допущення приводить до висновку, що на будь-якій планеті у Всесвітом, який схожий на нашу по масі і розташуванню щодо центральної зірки, може виникнути життя. Згідно представленням видного американського астронома X. Шеплі, у Всесвіті є 108 космічних тіл (планет або зірок-ліліпутів), на яких може виникнути і існувати життя. Головна умова виникнення життя має планетарну причину і визначається масою планети. Таке твердження, мабуть, має декілька геоцентричний і антропоцентричний характер, але життя, подібне земний, могло виникнути і розвинутися на планеті, маса якої має строго певну величину. Якщо маса планети більш ніж 1/20 мас Сонця, на ній починаються інтенсивні ядерні реакції, що підвищує її температуру і вона світиться, як зірка. Такі планети Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун. Планети з малою масою (Меркурій) мають слабке гравітаційне поле і не можуть тривалий час утримувати атмосферу, яка необхідна для розвитку життя. Тут цікаво відзначити, що по ряду підрахунків Земля придбала 80% своєї маси в перших 100 млн. років свого існування. З планет Сонячної системи окрім Землі відповідну масу мають Венера і Марс, але там відсутні інші умови. На думку радянського астрофізика. Р. Фесенкова, у Всесвіту 1% планет має відповідну масу. Особливо важливою передумовою виникнення і розвитку життя є відносно постійна і оптимальна радіація, що отримується планетою від центральної зірки. Зазвичай оптимальну радіацію отримують планети що мають орбіту, близьку до круга, і що піддаються тому відносно постійному опромінюванню. Обов'язковою умовою виникнення життя є наявність води. Парадоксально, що, хоча вода - мало не найпоширеніша молекула у Всесвіту, вражаючі мало планет мають гідросферу: у наший Сонячній системі тільки Земля має гідросферу, а на Марсі є лише незначна кількість води. Значення води для життя виключно. Це обумовлено її специфічними термічними особливостями: величезною теплоємністю, слабкою теплопровідністю, розширенням при замерзанні, хорошими властивостями як розчинника і ін. Ці особливості обумовлюють круговорот води в природі, який грає виняткову роль в геологічній історії Землі. З сказаного вище можна зробити наступний вивід: виникнення життя на Землі є частина загальної еволюції матерії у Всесвіту, а не якийсь надприродний акт. У наявності були початкові органічні сполуки, оптимальна маса Землі, оптимальна сонячна радіація, наявність гідросфери. У цих умовах еволюція матерії з високим ступенем вірогідності здійснюється по шляху виникнення життя. За останніх 20 років були отримані цікаві відомості про наявність органічних сполук у Всесвіту. Джерела цих відомостей природні посланці космосу на Землю, метеорити. Всі теорії ідеалістів, прихильників релігійних течій і навіть матеріалістів, що раніше народжувалися, були неспроможними і до кінця необґрунтованими із-за браку знань тодішніх учених. І лише з настанням капіталізму, який відрізнявся прогресом в науці і техніці, коли був накопичений великий науковий потенціал, почали зароджуватися науково обґрунтовані теорії про походження життя на землі. Перші проблиски еволюційної думки зароджуються в надрах діалектичної натурфілософії античного часу, що розглядала мир в нескінченному русі, постійному самооновленні на основі загального зв'язку і взаємодії явищ і боротьби протилежностей. Виразником стихійного діалектичного погляду на природу був Гераклід, ефеський мислитель (близько 530-470 рр. до н. э.) його вислову про те, що в природі все тече все змінюється в результаті взаємоперетворень першоелементів космосу - вогню, води, повітря, землі, містили у зародку ідею загального, такого, що не має початку і кінця розвитку матерії. Найбільші представники іонійської школи філософів - Фалес з Мілета вважав, що все виникло з первинного матеріалу - води в ході природного розвитку. Анаксимандр виходив з того, що життя виникло з води і землі під дією тепла. Згідно Анаксимену основним елементом є повітря, здатне розріджуватися і ущільнюватися, і цим процесом Анаксимен пояснював причину відмінностей речовин. Він стверджував, що людина і тварина відбулися із земного слизу. Представниками механістичного матеріалізму були філософи пізнішого періоду (460-370 рр. До н.е.). По Демокріту мир складався з незліченної безлічі неподільних атомів, розташованих в нескінченному просторі. Атоми знаходяться в постійному процесі випадкового з'єднання і роз'єднання. Атоми знаходяться у випадковому русі і різні по величині, масі і формі, то тіла, що з'явилися унаслідок скупчення атомів, можуть бути також різними. Більш легені з них піднялися вгору і утворили вогонь і небо, важчі, опустившись, утворили воду і землю, в яких і зародилися різні живі істоти: риби, наземні тварини, птахи. Механізм походження живих істот першим намагався тлумачити старогрецький філософ Емпедокл (490-430 рр. до н. э.). Розвиваючи думку Геракліда про первинні елементи, він стверджував, що їх змішення створює безліч комбінацій, одні з яких - найменш вдалі - руйнуються, а інші - гармонуючі поєднання - зберігаються. Комбінації цих елементів і створюють органи тварин. З'єднання органів один з одним породжує цілісні організми. Примітною була думка, що збереглися в природі тільки життєздатні варіанти з безлічі невдалих комбінацій. Зародження біології як науки пов'язано з діяльністю великого мислителя з Греції Аристотеля (387-322 рр. до н. э.). У своїх капітальних працях він виклав принципи класифікації тварин, провів порівняння різних тварин по їх будові, заклав основи античної ембріології. У роботі «Про частини тварин» приводиться думка про взаємозв'язок (кореляції) органів, про те, що зміна одного органу спричиняє за собою зміну іншого, пов'язаного з ним функціональними відносинами. У праці «Виникнення тварин» Аристотель розробив порівняно анатомічний метод і застосував його в ембріологічних дослідженнях. Він звернув увагу на те, що у різних організмів ембріогенез (розвиток ембріона) проходить через послідовний ряд: на початку закладаються найбільш загальні ознаки, потім видові і, нарешті, індивідуальні. Виявивши велику схожість початкових стадій в ембріогенезі представників різних груп тварин, Аристотель прийшов до думки про можливість єдності їх походження. Цим виводом Аристотель передбачив ідеї зародкової схожості і епігенезу (ембріональних новоутворень), висунуті і експериментально обґрунтовані в середині XVIII. Таким чином, переконання античних філософів містили ряд важливих елементів еволюціонізму: по-перше, думка про природне виникнення живих істот і їх зміну в результаті боротьби протилежностей і виживання вдалих варіантів, по-друге, ідею ступінчастого ускладнення організації живої природи; по-третє, уявлення про цілісність організму (принцип кореляції) і про ембріогенез як процес новоутворення. Відзначаючи значення античних мислителів в розвитку філософії, Ф. Енгельс писав: «. у багатообразних формах грецької філософії вже є у зародку, і процесі виникнення майже всі пізніші типи світоглядів». Подальший період, аж до XVI., для розвитку еволюційної думки майже нічого не дав. У епоху Відродження різко посилюється інтерес до античної науки і починається накопичення знань, що зіграли значну роль в становленні еволюційної ідеї. Винятковою заслугою учення Дарвіна з'явилося те, що воно дало наукове, матеріалістичне пояснення виникненню вищих тварин і рослин шляхом послідовного розвитку живого світу, що воно привернуло для дозволу біологічних проблем історичний метод дослідження. Проте до самої проблеми походження життя у багатьох природодослідників і після Дарвіна зберігся колишній метафізичний підхід. Широко поширений в наукових кругах Америки і Західної Європи менделізм-морганізм висунув положення, згідно якому спадковістю і всіма іншими властивостями життя володіють частинки особливої генної речовини, сконцентрованої в хромосомах клітинного ядра. Ці частинки ніби то колись раптово виникли на Землі і зберегли свою будову в основному незмінним протягом всього розвитку життя. Таким чином, проблема походження життя, з погляду менделістів-морганізму, зводиться до питання, як могла відразу раптово виникнути наділена всіма властивостями життя частинка генної речовини. Більшість зарубіжних авторів (наприклад, Девілье у Франції або Александер в Америці), що висловлюються з цього питання, підходять до нього вельми спрощено. На їх думку, генна молекула виникає чисто випадково, завдяки «щасливому» поєднанню атомів вуглецю, водню, кисню, азоту і фосфору, які «самі собою» склалися в надзвичайно складно побудовану молекулу генної речовини, що відразу ж отримала всі атрибути життя. Але такого роду «щасливий випадок» настільки винятковий і незвичайний, що він міг нібито здійснитися усього лише раз за час існування Землі. Надалі йшло тільки постійне розмноження цієї одного разу виниклої, вічної і незмінної генної субстанції. Це «пояснення», звичайно, нічого по суті не пояснює. Характерною особливістю всіх без виключення живих істот є те, що їх внутрішня організація надзвичайно добре, абсолютно пристосована до здійснення певних життєвих явищ: живлення, дихання, зростання і розмноження в даних умовах існування. Як же в результаті чистої випадковості могла виникнути ця внутрішня пристосованість, яка така характерна для всіх, навіть найпростіших живих форм? Антинауково заперечуючи закономірність процесу походження життя, розглядаючи це найважливіше в житті наший планети подія як випадкове, прихильники вказаних поглядів нічого не можуть відповісти на це питання і неминуче скачуються до самих ідеалістичних, містичних уявлень про первинну творчу волю божества і про певний план створення життя. Так в книжці Шредінгера, що недавно вийшла, «Що таке життя з погляду фізики», в книзі американського біолога Александера «Життя, її природа і походження» і у ряді інших творів буржуазних авторів ми знаходимо пряме твердження того, що життя могло виникнути тільки в результаті творчої волі божества. Менделізм-морганізм намагається ідеологічно роззброїти вчених біологів в їх боротьбі з ідеалізмом. Він прагне довести, що питання про походження життя -- це найважливіша світоглядна проблема -- нерозв'язний з матеріалістичних позицій. Проте такого роду твердження наскрізь помилково. Воно легко спростовується, якщо ми підійдемо до питання, що цікавить нас, з позицій єдино правильній, достовірно науковій філософії -- з позицій діалектичного матеріалізму. Життя як особлива форма існування матерії характеризується двома відмітними властивостями -- самовідтворенням і обміном речовин з навколишнім середовищем. На властивостях саморепродукції і обміну речовин будуються всі сучасні гіпотези виникнення життя. Найбільш широко визнані гіпотези коацерватна і генетична. Коацерватна гіпотеза. У 1924 р І. Опарін вперше сформулював основні положення концепції передбіологічної еволюції і потім, спираючись на експерименти Бунгенберга де Йонга, розвинув ці положення в коацерватній гіпотезі походження життя. Основу гіпотези складає твердження, що початкові етапи біогенезу були пов'язані з формуванням білкових структур. Перші білкові структури (протобіонти, по термінології Опаріна) з'явилися в період, коли молекули білків відмежовувалися від навколишнього середовища мембраною. Ці структури могли виникнути з первинного «бульйону» завдяки коацервації -- мимовільному розділенню водного розчину полімерів на фази з різною їх концентрацією. Процес коацервації приводив до утворення мікроскопічних крапельок з високою концентрацією полімерів. Частину цих крапельок поглинали з середовища низькомолекулярні з'єднання: амінокислоти, глюкозу, примітивні каталізатори. Взаємодія молекулярного субстрату і каталізаторів вже означала виникнення простого метаболізму усередині протобіонтіов. Крапельки, що володіли метаболізмом, включали з навколишнього середовища нові з'єднання і збільшувалися в об'ємі. Коли коацервати досягали розміру, максимально допустимого в даних фізичних умовах, вони розпадалися на дрібніші крапельки, наприклад, під дією хвиль, як це відбувається при струшуванні судини з емульсією масла у воді. Дрібні крапельки знов продовжували рости і потім утворювати нові покоління коацерватів. Поступове ускладнення протобіонтів здійснювалося відбором таких коацерватних крапель, які володіли перевагою в кращому використанні речовини і енергії середовища. Відбір як основна причина вдосконалення коацерватів до первинних живих істот -- центральне положення в гіпотезі Опаріна. Генетична гіпотеза. Згідно цій гіпотезі, спочатку виникли нуклеїнові кислоти як матрична основа синтезу білків. Вперше її висунув в 1929 р. Р. Меллер. Експериментально доведено, що нескладні нуклеїнові кислоти можуть репліцуватися і без ферментів. Синтез білків на рибосомах йде за участю транспортної (Т-РНК) і рибосомній РНК (Р-РНК). Вони здатні будувати не просто випадкові поєднання амінокислот, а впорядковані полімери білків. Можливо, первинні рибосоми складалися тільки з РНК. Такі безбілкові рибосоми могли синтезувати впорядковані пептиди за участю молекул Т-РНК, які зв'язувалися з Р-РНК через спаровування підстав. На наступній стадії хімічної еволюції з'явилися матриці, що визначали послідовність молекул Т-РНК, а тим самим і послідовність амінокислот, які зв'язуються молекулами Т-РНК. Здатність нуклеїнових кислот служити матрицями при утворенні комплементарних ланцюгів (наприклад, синтез І-РНК на ДНК) -- найбільш переконливий аргумент на користь уявлень про провідне значення в процесі біогенезу спадкового апарату і, отже, на користь генетичної гіпотези походження життя. Основні етапи біогенезу. Процес біогенезу включав три основні етапи: виникнення органічних речовин, поява складних полімерів (нуклеїнових кислот, білків, полісахаридів), утворення первинних живих організмів. Перший етап -- виникнення органічних речовин. Вже в період формування Землі утворився значний запас абіогенних органічних сполук. Початковими для їх синтезу були газоподібні продукти докислородної атмосфери і гідросфери (Сн4, Со2, H2О, Н2, NH3, NО2). Саме ці продукти використовуються і в штучному синтезі органічних сполук, складових біохімічну основу життя. Експериментальний синтез білкових компонентів -- амінокислот в спробах створити живе «в пробірці» почався з робіт. Міллера (1951--1957) Міллер провів серію дослідів по дії іскровими електричними розрядами на суміш газів Сн4, NH3, H2 і пари води, внаслідок чого виявив амінокислоти аспарагин, гліцин, глутамін. Отримані Міллером дані підтвердили радянські і зарубіжні учені. Разом з синтезом білкових компонентів експериментально синтезовані нуклеїнові компоненти -- пуринові та піримідинові підстави і цукру. При помірному нагріванні суміші ціаністого водню, аміаку і води. Оро отримав аденін. Він же синтезував урацил при взаємодії аміачного розчину сечовини із з'єднаннями, що виникають з простих газів під впливом електричних розрядів. З суміші метану, аміаку і води під дією іонізуючої радіації утворювалися вуглеводні компоненти нуклеотидів -- рибоза і дезоксирибоза. Досліди із застосуванням ультрафіолетового опромінювання показали можливість синтезу нуклеотидів з суміші пуринових підстав, рибози або дезоксирибози і поліфосфатів. Нуклеотіди, як відомо, є мономерами нуклеїнових кислот. Другий етап -- утворення складних полімерів. Цей етап виникнення життя характеризувався абіогенним синтезом полімерів, подібних до нуклеїнових кислот і білок. С. Акабюрі вперше синтезував полімери протобілків з випадковим розташуванням амінокислотних залишків. Потім на шматку вулканічної лави при нагріванні суміші амінокислот до 100°С. Фоке отримав полімер з молекулярною масою до 10000, що містить всі включені в досвід типові для білків амінокислоти. Цей полімер Фоку назвав протеіноїдом. Штучно створеними протеіноїдам були характерні властивості, властиві білкам сучасних організмів: послідовність амінокислотних залишків в первинній структурі, що повторюється, і помітна ферментативна активність. Полімери з нуклеотидів, подібні до нуклеїнових кислот організмів, були синтезовані в лабораторних умовах, не відтворних в природі. Г. Корнберг показав можливість синтезу нуклеїнових кислот in vitro; для цього були потрібні специфічні ферменти, які не могли бути присутніми в умовах примітивної Землі. У початкових процесах біогенезу велике значення має хімічний відбір, який є чинником синтезу простих і складних з'єднань. Однією з передумов хімічного синтезу виступає здібність атомів і молекул до вибірковості при їх взаємодіях в реакціях. Наприклад, галоген хлор або неорганічні кислоти вважають за краще з'єднуватися з легкими металами. Властивість вибірковості визначає здібність молекул до самозбірки, що було показане. Фоксом в складних макромолекул характеризується строгою впорядкованістю, як по числу мономерів, так і по їх просторовому розташуванню. Здібність макромолекул до самосборке. І. Опарін розглядав як доказ висунутого ним положення, що білкові молекули коацерватів могли синтезуватися і без матричної коди. Третій етап -- поява первинних живих організмів. Від простих вуглецевих з'єднань хімічна еволюція привела до високополімерних молекул, які склали основу формування примітивних живих істот. Перехід від хімічної еволюції до біологічної характеризувався появою нових якостей, відсутніх на хімічному рівні розвитку матерії. Головними з них були внутрішня організація протобіонтів, пристосована до навколишнього середовища завдяки стійкому обміну речовин і енергії, спадкоємство цієї організації на основі реплікації генетичного апарату (матричної коди). А. І. Опарін із співробітниками показав, що стійким обміном речовин з навколишнім середовищем володіють коацервати. За певних умов концентровані водні розчини поліпептидів, полісахаридів і РНК утворюють коацерватні крапельки об'ємом від 10-7 до 10-6 см3, які мають межу розділу з водним середовищем. Ці крапельки володіють здатністю асимілювати з навколишнього середовища речовини і синтезувати з них нові з'єднання. Так, коацервати, що містять фермент гликогенфосфорилазу, вбирали з розчину глюкозо-1-фосфат і синтезували полімер, схожий з крохмалем. Подібні до коацерватів структури, що самоорганізуться, описав. Фоке і назвав їх мікросферами. При охолоджуванні нагрітих концентрованих розчинів протеиноидів мимоволі виникали сферичні крапельки діаметром близько 2 мкм. При певних значеннях рН середовища мікросфери утворювали двошарову оболонку, що нагадує мембрани звичайних кліток. Вони володіли також здатністю ділитися брунькуванням. Хоча мікросфери не містять нуклеїнових кислот і в них відсутній яскраво виражений метаболізм, вони розглядаються як можлива модель перших структур, що самоорганизуються, нагадують примітивні клітки. Клітки -- основна елементарна одиниця життя, здібна до розмноження, в ній протікають всі головні обмінні процеси (біосинтез, енергетичний обмін і ін.). Тому виникнення клітинної організації означала поява справжнього життя і початок біологічної еволюції. До 1950-х років не вдавалося виявити сліди докембрійського життя на рівні одноклітинних організмів, оскільки мікроскопічні залишки цих істот неможливо виявити звичайними методами палеонтології. Важливу роль в їх виявленні зіграло відкриття, зроблене на початку XX. Ч. Уолкотом. У докембрійських відкладеннях на заході Північної Америки він знайшов шаруваті вапнякові утворення у вигляді стовпів, названі пізніше строматолітами. У 1954 р. було встановлено, що строматоліти формації Ганфлінт (Канада) утворені залишками бактерій і синьо-зелених водоростей. У берегів Австралії виявлені і живі строматоліти, що складаються з цих же організмів і дуже схожі з копалинами докембрійськими строматолітами. До теперішнього часу залишки мікроорганізмів знайдені в десятках строматолітів, а також в глинистих сланцях морського побережжя. Найранніші з бактерій (прокаріоти) існували вже близько 3,5 млрд. років назад. До теперішнього часу збереглися два сімейства бактерій: стародавні, або археобактерії (галофильні, метанові, термофільні), і еубактерії (всі останні). Таким чином, єдиними живими істотами на Землі протягом 3 млрд. років були примітивні мікроорганізми. Можливо, вони були одноклітинні істоти, схожі з сучасними бактеріями, наприклад клостридіями, що живуть на основі бродіння і використання багатих енергією органічних сполук, виникаючих абіогенних під дією електричних розрядів і ультрафіолетових променів. Отже, в цю епоху живі істоти були споживачами органічних речовин, а не їх виробниками. kompetentnogdz. . Життя — форма існування матерії, що характеризується здатністю до розвитку, різних форм Взаємовідносини між людиною і природою — найбільша проблема, яка хвилює сучасне руху, самовідтворення (розмноження), росту, можливістю пристосування до навколишнього суспільство. Тому життя людей має бути виваженим, глибоко осмисленим, а діяльність — катастроф надзвичайних ситуацій є: зорієнтованою не лише на швидкоплинне сьогодення, але і спрямоване у майбутнє. Ці відстані називають речовин та матеріалів, процесів, що відбуваються при підвищених Безпека життєдіяльності (БЖД) – це наука, що вивчає теоретичні основи взаємодії гомосфери та нокосфери. Форма і матерія, причини буття. Природознавство Аристотеля, вчення про Бога як про божественний розум. реферат, добавлен 24.02.2012. 22. Верифікація культуротворчого буття в історії філософської думки до середини ХVІІІ століття. Сенс життя - стійка, домінуюча спрямованість моральної свідомості людини; соціальний, світоглядний, індивідуальний, віковий аспекти. Способи осмислення людського буття, основні антропологічні концепції: філософське життя, персоналізм, екзистенціалізм. реферат, добавлен 19.02.2012. 29. Світ і форми його існування. Поняття матерії. Співвідношення матеріального і ідеального. Рух як загальний спосіб існування світу. Форми руху. Закономірне і випадкове у розвитку світу. Характеристика форм існування матерії показує що не можна вважати одні з них простими інші складними. Ці поняття відносяться до структурних рівнів які можна розрізнити всередині будь-якої форми існування матерії. Ця фігура обрана тому, що вона забезпечує наочність взаємозв'язку форм існування матерії, єдності, взаємоперетворення (схема рис.1). М - матерія, Т-саморух в часі, L - саморух в просторі, n - дискретне, Наші предки не просто поклонялися рослинам тваринам птахам сонцю вітру воді тощо а й використовували свої знання про них для життя в єдності з природою оскільки саме природні небезпеки становили найбільшу загрозу. Ці небезпеки пов'язані з прагненням людини глибше пізнати себе й навколишній світ створювати матеріальні блага і як це не парадоксально з пошуком більшої небезпеки. Тому вже з часів середньовіччя вчені досліджували небезпеки пов'язані з гірничодобувною справою. який теж вивчав небезпеки пов'язані з гірничою справою. Життя - це одна з форм існування матерії, яку відрізняє від інших здатність до розмноження, росту, розвитку, активної регуляції свого складу та функцій, різних форм руху, можливість пристосування до середовища та наявність обміну речовин і реакції на подразнення. Життя є вищою формою існування матерії порівняно з іншими -фізичною, хімічною, енергетичною тощо. Невід'ємною властивістю усього живого є активність. «Усі живі істоти повинні діяти або ж загинути. Стабільність зовнішньої форми матеріальних предметів обумовлена певним взаємодією між складовими їх також матеріальними утвореннями, а всяке взаємодія, що розгортаються в просторі і в часі, виступає як рух (причому, не має значення - в мікро- або макросвіті воно представлено); рівним чином і будь-який рух включає в себе взаємодію різних видів матерії (речовина, поле, космічний вакуум, флора і фауна, соціум) і структурних утворень. матерії (абіотичним, біотичної, соціальної). У філософії рух представляється як загальний атрибут матерії, як спосіб її існування. У світі немає і не може бути матерії без руху, як немає і руху без матерії. Життя - вища, у порівнянні з фізичною і хімічною, форм існування матерії, що здатна до розмноження, росту, активного регулювання своїх функцій, до різних форм руху, діяльності. Вона виникає за певних умов навколишнього середовища. Термін «життя» уже якоюсь мірою передбачає діяльність. Безпека і БЖД співвідносяться між собою як мета і засіб досягнення мети. При цьому варто підкреслити чотири істотні якості, що визначають безпеку як категорію: універсальність: безпека турбує усіх людей на Землі, оскільки має загальні погрози для протікання нормального життя, загальні види небезпек, загальні об'єкти захисту і загальні системи безпеки (безпека праці, охорона природного середовища й ін.) Життя є вищою формою існування матерії порівняно з іншими -фізичною, хімічною, енергетичною тощо. Невід'ємною властивістю усього живого є активність. Безпека життєдіяльності (БЖД) — це галузь знання та науково-практична діяльність, спрямована на вивчення загальних закономірностей виникнення небезпек, їхніх влас тивостей, наслідків їхнього впливу на організм людини, ос нов захисту здоров'я та життя людини і середовища її про живання від небезпек, а також на розробку і реалізацію відповідних засобів та заходів щодо створення і підтримки здорових та безпечних умов життя і діяльності людини. Виходячи з цього, безпека життєдіяльності це така характеристика життя і діяльності людини, що відображає збалансованість чинників, які загрожують життю людини, та чинників, які запобігають наслідкам дії таких загроз. Основними чинниками які характеризують загрози є чинники небезпеки та безпеки Серед характеристик сфери життя людини БЖД є однією з найважливіших. Як більш загальну характеристику цієї сфери життя людини використовують термін "Якість життя". Безпека - це стан діяльності, при якому з певною ймовірністю виключається прояв небезпек Безпека - це мета, а безпека життєдіяльності - засоби, шляхи, методи її досягнення. , доц., канд. філос. наук,, доц., канд. філос. наук,, доц., канд. філос. наук. Кіровоградський національний технічний університет. Матерія та форми її існування. Уявлення про матерію, її будову, основні особливості історично змінювалися. Першу концепцію матерії можна назвати субстратною. Виникла вона ще в античні часи. Згідно з цією концепцією матерія ототожнювалася з неповторними, незнищуваними, природними першоелементами (субстратом) тобто водою, землею, вогнем, повітрям, атомами тощо. Матерія розглядалась як та цеглина, та першооснова, яка є підґрунтям окремих речей, всього розмаїття світ. Життя є форма існування матерії, відрізняється від за інші форми тим, що вони існують серед матерії, безупинно змінюється у часі, та її спрямування просторі дискретно. Дві міжнародні конференції (симпозіум 1957 р. у Москві школа-конференция в Мозжинке, 1969 р.) із широкою представництвом учених багатьох спеціальностей не вирішили питання сутності життя і оцінили гідно вчення Енгельса в цьому плані. Труднощі у неправомірних спробах наукового визначення життя численні. Перша полягає у цьому, що, попри декларацію природності життя, єдність життя з всім Универсумом не осмислене. Тим часом життя формується серед матерії (М. Життя є вищою формою існування матерії порівняно з іншими — фізичною, хімічною, енергетичною тощо. Життя — це особлива форма руху матерії зі специфічним обмі ном речовин, самовідновленням, системним управлінням, самороз витком, фізичною і функціональною дискретністю живих істот і їх суспільних конгломератів. Безпека життєдіяльності (БЖД) — це галузь знання та науково-практична діяльність, спрямована на формування безпеки і попередження небезпеки шляхом вивчення загальних закономірностей виникнення небезпек, їхніх властивостей, наслідків їхнього впливу на організм людини, основ захисту здоров'я та життя людини і середовища її проживання від небезпек. Життя Як Вища Форма Існування Матерії Сочинения и курсовые работы. 1.філософія як форма суспільної свідомості. 1.Філософія як форма суспільної свідомості. У суспільстві мають місце багатоманітні відносини: матеріальні (економічні), політичні, правові, моральні, культурні тощо. Але не всі вони рівнозначні. Матеріальні (економічні) відносини складають основу життя людини і суспільства. Вони є визначальними, однак, щоб зрозуміти складні взаємовідносини людини і суспільства, людини з людиною цього ще не достатньо. Бо люди у своїй діяльності керуються не лише матеріальними (економічними) інтересами, але і духовними. Релігія як духовний феномен людства. РЕЛІГІЯ ЯК ДУХОВНИЙ ФЕНОМЕН ЛЮДСТВА 1.1. СУТНІСТЬ І СКЛАДОВІ ЧАСТИНИ РЕЛІГІЇ Релігія супроводжує людство протягом значної частини його історії і на сьогоднішній день охоплює до 80 % населення земної кулі. І все ж таки вона є сферою, мало зрозумілою і для звичайних людей, і для фахівців. Причин тому багато. Дати одне визначення того, що ж таке релігія, навряд чи можливо вже тому, що відома величезна кількість релігій мшгулого і сьогодення. По-друге, релігію найчастіше оцінюють за її зовнішніми. Форма держави та її основні ознаки. Вступ 1. Поняття “ форма держави”. Основні ознаки. 2. Форма правління – організація державної влади. Порядок її утворення. 3. Територіальний устрій держави: 3.1. Внутрішній поділ держави 3.2. Проста, складна федерація, конфедерація 4. Політичний режим: 4.1. Демократичного типу 4.2. Тоталітарного типу. Висновок. Вступ. Своєрідність конкретної форми держави будь- якого історичного періоду визначається насамперед ступенем зрілості суспільства і державного життя, задачами й цілями. Людина як біосоціальнакатегорія. соціальних систем, кожна з яких справляє на неї системоформуючий вплив. Вона стає не тільки елементом соціальної системи, а системою, що має складну структуру. Будь-які соціальні утворення неможливо уявити без людини, її активної творчої діяльності, одним з наслідків якої і є соціальні спільноти. Адже людина як істота соціальна на основі соціальних зв’язків і взаємодії творить групи, колективи, об’єднання, а згодом і спільноти. Саме особистість з’єднує всі ланки суспільного життя : макро-, мезо- і мікросередовища. Євроінтеграція України у сфері освіти як чинник соціально-економічного розвитку держави. Воронкова О.Є. Швець ВИЩА ОСВІТА УКРАЇНИ І БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС Курс лекцій для самостійної роботи магістрів спеціальності 8.050201 „Менеджмент організацій” Запоріжжя 2004 Міністерство освіти і науки України Запорізька державна інженерна академія ВИЩА ОСВІТА УКРАЇНИ І БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС Курс лекцій для самостійної роботи магістрів спеціальності 8.050201 „Менеджмент організацій” Рекомендовано до видання на засіданні кафедри МО, протокол № 5 від 2.11.2004 р. 1 Вища освіта України і. Активні форми організації виховної діяльності. Інститут післядипломної освіти РЕФЕРАТ з педагогіки Активні форми організації виховної діяльності Слухачки ІПО Харківського національного педагогічного коледжу ім. Г.С. Сковороди денно-заочної форми навчання групи Б Сачук М.І. Харків 2010 ЗМІСТ Вступ 3 1. Форми виховної роботи 6 2. Концепція національного виховання студентської молоді 8 3. Основні напрями виховання студентської молоді 11 4. Методи та форми виховної роботи 14 Висновки 16 Список літературних джерел 17. Політика як соціальне явище. та народів, а також на буденне життя людини. 1. Політика, як теорія і соціальне явище Політична наука тісно пов'язана з політикою, витікає з неї, так чи інакше аналізує різні аспекти політичного життя. Термін "політика" походить від давньогр. роlis (місто-держава) та його похідних роlitike (мистецтво управління державою), роliteia (конституція). Тобто ці поняття вказують на державу як на одну з центральних категорій політики, а точніше - політичної науки, і як такі вони беруть свій початок. Болонський процес і навчання впрдовж життя. здійсниться у травні 2005 року на Бергенському (Норвегія) самміті міністрів освіти 40 європейських країнучасників процесу. Без великого ризику помилитися, можна прогнозувати, що незабаром з‘явиться велика кількість публікацій, монографій й дисертацій, в яких будуть аналізуватися проблеми прозорості та порівнянності ступенів, двоциклічності вищої освіти, запровадження системи кредитів на зразок ECTS системи, мобільності студентів та викладачів, забезпечення якості вищої освіти, підвищення привабливості. Гіка як наука, її становлення і розвиток. Реферат на тему: Педагогіка як наука, її становлення і розвиток Педагогіка — сукупність теоретичних і прикладних наук, що вивчають процеси виховання, навчання І розвитку особистості. Термін походить від грецьких слів «pais» («paidos») — дитя і «ago» — веду, виховую, тобто «дітоводіння», «дітоводство». У Давньому Вавилоні, Єгипті, Сирії «пайдагогос» найчастіше були жерці, а в Давній Греції — найрозумніші, найталановитіші вільнонаймані громадяни: педономи, педотриби, дидаскали, педагоги. Философия. тому значенню, яке вкладають у нього сьогодні професійні філософи, має певні підстави. З виникненням у Європі систеv освіти і встановленням відповідної останній системи наук філософія набула статусу головної (і тривалий час єдиної) теоретичної дисципліни, без оволодіння якою вважалось неможливим отримання вищої освіти взагалі. Тодішня філософія була всеохочою наукою, вона включала в себе інші науки і поділялась на такі розділи: Іморальна філософія - наука про правильні вчинки, яка поділялась. Тветы на вопросы. фоне мифологии как первой формы общественного сознания. Основное свойство мифологии — неспособность человека выделить себя из окружающей среды и объяснить явления на основе естественных причин, она объясняет явления мира действием богов и героев. Впервые в истории человечества в мифологии ставится и ряд собственно философских вопросов: что такое жизнь и смерть; как возник мир и как он развивается и др. 2. Философия Древнего Китая и Древней Индии зарождается как форма общественного сознания с возникновением. Політологія як наука і навчальна дисципліна. Політологія як наука і навчальна дисципліна 1. Історія ставлення політології, як навчальної дисципліни 2. Політологія в Україні 3. Політологія як наука 4. Структура та функції політології 5. Методологія політології 6. Політологія як навчальна дисципліна Історія ставлення політології, як навчальної дисципліни Протягом останнього десятиріччя відбувається процес становлення політології - нової для нашого суспільства наукової та навчальної. Гро¬шове середовище як фактор впливу на матеріальні інтереси та виробничу активність економічних суб’єктів. природи грошей розбивалася якраз об цю проблему. Зокрема, не змогла дати переконливого пояснення вартості грошей "державна теорія грошей", представники якої зводять природу грошей до "продукту правопорядку", до "хартального платіжного засобу", вартість якого встановлюється державою незалежно від їх внутрішньої субстанціональної вартості. Апогею у своєму розвитку ця теорія досягла на початку XX ст. (у працях Г. Кнаппа, Ф. Бендіксена,. Ельстера та ін.), коли неповноцінні гроші набули значного поширення. Курсовой проэкт "Фірма, як суб’єкт ринкових відносин, його нові організаційно-правові форми в економіці України" Курсова робота На тему: « Фірма, як суб’єкт ринкових відносин, його нові організаційно-правові форми в економіці України » Виконала: студентка 1-го курсу Групи ОАд (09.01\1) Київ – 2010 План Вступ 1.1 Фірма як інститут ринкової економіки. 1.2 Фірма в умовах ринкової економіки. 1.3 Види підприємств. 1.4 Функціонування фірми. 2.1 Види підприємств. 2.2 Розвиток і функціонування підприємства. 2.3 Вплив на економіку країни. 3. Основні напрями. Людина у філософії. проблем людського існування є й такі, що не розкриваються жодною наукою. Це так звані "вічні запитання". Адже люди замислюються не лише над тим, як їм жити, а й для чого вони живуть, куди прямують і що їх чекає попереду. Над їх поясненням міркувало не одне покоління кращих мислителів усіх народів. Проте до наших днів завершеної і однозначної відповіді не знайдено. Життєвий досвід вказує, що на згадані та інші подібні запитання можна знайти відповіді лише за умови розуміння світу як цілісного системного. Система абсолютного ідеалізму Гегеля. систематичну теорію діалектики і є творцем грандіозної системи абсолютного ідеалізму. Головним або, як прийнято говорити, системоутворюючим твором Гегеля є його «Енциклопедія філософських наук». У ній він у короткій, тезисній формі вибудував у єдиний логічно послідовний ряд всі ті визначення, за допомогою яких ми мислимо наш світ. З «Енциклопедії» випливають і до неї зводяться всі інші його твори, в яких він більш докладним чином виклав її окремі розділи. Масштабність розробленої ним наукової системи. Логика. критика платонівських ідей, вчення про матерію і форму » Виконав: Київ 2010 Вступ: Арістотель, прийняв платонівську концепцію домінування загального над одиничним, продовживши в цьому плані боротьбу із софістами, але загальне він трактував по-своєму. В концепції Платона допоміжним був вплив математичного знання, а ідеї (поняття) математики існують мовби паралельно до чуттєвого світу. Філософія ж Арістотеля грунтується на природознавстві, в якому відношення ідей і речей має дещо інші особливості. Інновативи як категорія експресивності. ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ» МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Факультет філологічний Кафедра української мови Курсова робота ІННОВАТИВИ ЯК КАТЕГОРІЯ ЕКСПРЕСИВНОСТІ В МОВІ СУЧАСНИХ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ. Антропология. самоконтролю, а також список літератури. © Міжрегіональна Академія управління персоналом (МАУП), 2008 ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА Метою розвитку вищої школи на сучасному етапі є гуманізація суспільних, гуманітарних і природничих наук. У зв’язку з цим у вищих навчальних закладах запроваджено дисципліни “Антропологія” та “Основи антропогенезу”. Займаючи самостійне місце у системі наук, сучасна антропологія інтегрує різноманітні знання про людину. Так, екологія людини вивчає динамічну взаємодію людини і середовища. Форми грошей та їх еволюція. Форми грошей та їх еволюція До виникнення грошей люди безпосередньо обмінювали товари на товари, що нині називається бартером. Пізніше з(явились гроші, які значно полегшили товарний обмін. Гроші (це історична категорія. Вони існують так же давно, як і сама людська цивілізація. На протязі століття постійно змінювались форма і зміст грошей і сьогоднішній їх стан не є завершальною фазою. В обороті гроші функціонують реально, як наявна цінність і тому повинні виступати в певній формі. Сім'я як об'єкт соціальної педагогіки. соціальної педагогіки.п.н. Тюльпа Т.М. Глухів 2008р. План Вступ ------------------------------------------------------------------------------------------------- 3 Розділ І. Теоретичні положення особливостей роботи з сім’єю як об’єктом соціально – педагогічної діяльності 1.1. Типи сімей ---------------------------------------------------------------------------------- 6 1.2. Робота та завдання соціального педагога --------------------------------------------. Контроль як функція менеджменту. Функція контролю — це здатність управління виявити проблеми і відповідно скоригувати діяльність організації до того, як ці проблеми переростуть в кризу. Будь- яка організація, безумовно, здатна вчасно фіксувати свої помилки і виправляти їх до того, як вони нашкодять досягненню мети організації. Контроль - це одне з найважливіших управлінських завдань. Єдине із завдань, що вище рангом, - це постановка або узгодження мети. Потрібно зазначити: якщо не доводити мету до своїх підлеглих, то й нема що. Основні етапи розвитку триботехніки як науки. МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КАФЕДРА ВИРОБНИЦТВА, РЕМОНТУ ТА МАТЕРІАЛОЗНАВСТВА Реферат на тему: «Основні етапи розвитку триботехніки як науки» Виконав студент автомеханічного факультету групи АА – IV – 4 Ямцун П.Д БЖД. К О Н С П Е К Т Л Е К Ц І Й з курсу “Безпека життєдіяльності, ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ” для студентів усіх професійних напрямів підготовки денної та заочної форми навчання | | | |. Tormenta. про виникнення життя на Землі [ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати. Нажмите мышкой на свой знак 97% предсказаний сбываются! МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ БДПУ ІМ. М. ТАНКА ФАКУЛЬТЕТ СПЕЦІАЛЬНОЇ ОСВІТИ КАФЕДРА ОСНОВ ДЕФЕКТОЛОГІЇ Реферат з дисципліни «Природознавство» на тему: «Основні гіпотези про виникнення життя на Землі». Виконала: студентка I курсу 101 групи заочного відділення (бюджетна форма навчання). Філософія. філософської парадигми Провідною ідеєю українського менталітету, що практично репрезентує загальнолюдський ідеал, є ідея необмеженої свободи, визнання рівного права кожної людини в суспільстві. Ця настанова, як своєрідний принцип індивідуальності, сформувалась у глибинах самого способу життя предків. Праця на родючих землях сприяла утворенню малих соціальних спільностей українців, де самоцінним вва­жався індивід з його толерантним ставленням до іншого індивіду. Індивідуалізм, з урахуванням особливостей. Ндикатори прихованих форм сімейного насильства щодо дітей та їх застосування в практиці соціальних служб. О. Кочемировська,. Ходоренко Індикатори прихованих форм сімейного насильства щодо дітей та їх застосування в практиці соціальних служб Методичний посібник Рекомендовано до друку Радою гуманітарного факультету Національного аерокосмічного університету «ХАІ» імені М.Є. Жуковського (Протокол № 5 від 13.03.2006) Відомості про авторів: |О.О. Кочемировська |– кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології Національного аерокосмічного університету ім Багатозначність підходів у дослідженні культури. Зміст: Вступ…………………………………………………….…………………………3 1. Культура як об'єкт соціального пізнання. ……………………………4 2. Роль людини у дослідженні культури ………………………………5 3. Мислителі Древньої Греції, Рима й християнства про культуру …8 4. Проблеми культури в працях просвітителів ………….……………16 Висновок ………….…………………………………….………………………18 Використані джерела ………….…………………………………….…………19 Вступ Термін "культура" латинського походження (cultura - обробка, розвиток, виховання) і спочатку означав. Логіка як наука. Реферат з логіки на тему: “ЛОГІКА ЯК НАУКА: МИНУЛЕ І СУЧАСНІСТЬ” 1. Виникнення і генезис поняття логіки. Логіка зародилась і розвивалася в лоні філософії. Оскільки тривалий час мислення не виокремлювалося філософами з усього сущого, а то й ототожнювалося з буттям (точніше, буття наділялося рисами, характерними для мислення1), виявити перші зародки логічної науки непросто. Термін "логіка" походить від давньогрецького слова "Іоgos", що означає слово, розум, думка і має. Євроінтеграція України як чинник соціально-економічного розвитку держави реферат. розмірами і видами діяльності: у рекреативних зонах страусів вирощують для залучення уваги туристів, а на сільськогосподарських підприємствах розвивають племінне і товарне страусівництво. Сучасне страусівництво - "багато профільний" бізнес, який одержав розвиток у всьому світі. Крім цінних дієтичних продуктів м'яса і яєць комерційний попит мають жир (для косметології) і шкіра страуса. Історія розведення страусів в країнах колишнього Радянського Союзу нетривала. В кінці дев'яностих років. Уривки з філософських праць. ж і є бути щасливим – пізнати, знайти самого себе. Голова всього в людині – людське серце. Воно є найточніша людина в людині, а все інше околиця…А що таке серце, як не душа? Що таке душа, як не бездонна думок безодня? Що таке думка як не корінь, насіння й зерно всієї нашої видимої натури і зовнішності? Тому-то бачиш, людина, яка втратила сердечний спокій, загубила свою голову і свій корінь. Думка є таємною пружиною в нашій тілесній машині, голова й початок всього її руху, а за цією головою. Фауна Германії. Навіть в тих філософських концепціях, що прислуговувались різним офіційним інстанціям, іноді проривалась гординя духу, який “віє де хоче” та елітарність інтелекту, що є непереносимою для цинізму прагматиків та самовладдя тиранів. Ось чому в історію філософії вписані трагічні постаті мислителів від Сократа та Гіпатії, Абеляра і Бруно, Спінози та Кампанели аж до “корабля філософів” (на якому. були вислані з Росії найбільш значні її мислителі) та ще більш гіркої долі українських філософів 30-х років. Але. Мова і мовлення. те, що існує єдина українсь¬ка мова. Однак кожен із тих, для кого українська мова є рідною, користується нею по-своєму. Мовець бере з неї не все (всього він не зможе засвоїти за життя), а лише те, що йому вкрай необхідне і відповідає його мов¬ним уподобанням. Іншими словами, кожного мовця ха¬рактеризує власне мовлення, яке є унікальним, непов¬торним. Мова — система одиниць спілкування і правил їх функціону¬вання. Іншими словами, мова — це інвентар (словник) і гра¬матика, які існують у потенції. Шпоры по философии. Учебный материал РОССИЙСКОЙ КОЛЛЕКЦИИ РЕФЕРАТОВ (с) 1996 referat.students.ru; www.referats.net; www.referats.com 1.філософія як форма суспільної свідомості круг її проблем та роль у суспільстві. Философия - это самая древняя область знаний. Она возникла в середине первого тысячелетия до нашей эры практически одновременно в трех районах мира - в Китае, Индии и Греции. Уже это свидетельствует о том, что рождение философии было вызвано настоятельными общественными потребностями. Теорія організації. розкрити загальні і істотні зв'язки в системі організаційних відносин і тим самим проникнути в світ загальних організаційних форм буття речей, матеріальних і духовних утворень, але і встановити механізми (порядок) їх дії і можливості використовування. Саме з останнього твердження виникає та організаційна обумовленість, яка існує між законами і принципами. Принцип є не що інше, як початкове положення, правило дії, що витікає із закону. Принципи організації — це загальні правила (положення) формування. Філософія стародавнього сходу. найважливіша ланка - Упанішади (буквально "сидіти біля", тобто в ніг учителя, одержуючи наставляння, іноді трактується як "таємне, таємне навчання"). За формою Упанішади звичайно являють собою діалог мудреця-вчителя з учнем, або ж з людиною, що знає істину і таким стає його учнем. Упанішад нараховується в цілому понад сотню, але головними серед них є так звані старі Упанішади, яких не більше десятка. Часом їхнього створення вважаються звичайно IX - VI століття до н. е. Так названі молодші Упанішади. Стратегічне управління як функція менеджменту. Вибір стратегії організації. Стратегічне управління як функція менеджменту. Вибір стратегії організації. ПЛАН Вступ 3 Розділ 1. Стратегічне управління як складова частина банківського менеджменту 5 1.1. Принципи банківського менеджменту 5 1.2 Стратегічне планування у комерційному банку 10 Розділ 2. Аналіз стратегічного управління в АКБ „Форум” 16 2.1.Економічна характеристика банку АКБ „Форум” 16 2.2 Стратегічне управління в АКБ „Форум” 23 Розділ 3. Шляхи використання методів стратегічного управління у банківському. Лекции. 1.3. Прикладна екологія. 1.1. Об’єкт, предмет та завдання екології. Екологія — наука про довкілля, що вивчає взаємодію організмів та їх угруповань із середовищем існування. Сучасна екологія — це нова комплексна наука про виживання в довкіллі, завдання якої — пізнання законів розвитку і функціонування біосфери як цілісної системи під впливом природних і, головне, антропогенних факторів, а також визначення шляхів ефективного співіснування техносфери й біосфери. Об’єктами дослідження. Тарас Григорович Шевченко - життя та творчість. говорив, що тут він і народився (про себе, малого, і про батьківську хату в Кирилівці Шевченко згадував у повісті «Княгиня»). У 1822 р. батько віддав сина в науку до дяка, а наступного року померла мати Тараса. Батько одружився вдруге з Терешеичихою, яка мала трьох своїх дітей. З того часу в родині точилися постійні сварки між батьком і мачухою, між дітьми. Після смерті батька мачуха вижила пасинка з батьківської оселі, і Тарас жив у кирилівського дяка-п'яниці Петра Богорського. У 1829 р. Тарас став. Культурология. філософські питання культурології. В конспекті розглядаються також проблеми спадкоємності, традицій та новаторства в культурі, співставляються феномени “культура” та “цивілізація”, розглядається культура як зв’язуюча ланка між людиною і природою. Висвітлюються також важливі питання: культура як соціальне явище, компаративний аналіз культур, генотипологія Заходу та Сходу, загальні риси сучасної культури, історичні етапи розвитку української культури ББК 71.0. Курсовая работа. ТА НАУКИ УКРАЇНИ ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА СТАРОБІЛЬСЬКИЙ ФАКУЛЬТЕТ Кафедра документознавства та Інформаційних технологий КУРСОВА РОБОТА тема «ПЕРІОДИЧНЕ ВИДАННЯ» Виконала: студентка ІІІ курсу заочної форми навчання за спеціальністю «Документознавство та Інформаційна діяльність» Кремєнцова Яна Юріївна Перевірила: Науковий керівник Лєсовець Н.М. СТАРОБІЛЬСЬК 2010 ЗМІСТ. Симон Петлюра як історичний діяч. Петлюра і міжнародна діяльність Уряду УНР Висновки Останнім часом все частіше серед політичних постатей української історії фігурує ім'я Симона Васильовича Петлюри. Але нині, як і в попередні роки, коли ім'я “головного отамана” майже не згадувалося, повторюються вже відомі факти його життя. Пояснити це неважко. Адже в попередні часи була відсутня об'єктивна інформація про лідерів антирадянських угрупувань, що діяли в Україні у роки громадянської війни. До почасти замовчуваних,. Тренінґ з майстерності актора. Методичні рекомендації. МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ УКРАЇНИ ЛЬВІВСЬКЕ ДЕРЖАВНЕ УЧИЛИЩЕ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ ТРЕНІНҐ З МАЙСТЕРНОСТІ АКТОРА Методичні рекомендації для вищих навчальних закладів культури і мистецтв І-ІІ рівнів акредитації Спеціальність "Народна художня творчість" Львів – 2006 Тренінґ з майстерності актора. Методичні рекомендації для вищих навчальних закладів культури і мистецтв І-ІІ рівнів акредитації. Спеціальність "Народна художня творчість". Укладач: Біль Р.І. - викладач Львівського. Життя і творчість антуана де сент екзюпері. фактичному соціальному становищу сім'ї Сент-Екзюпері: батько майбутнього письменника служив інспектором страхової компанії. І коли він помер, його дружина залишилася з п'ятьма дітьми, в тому числі з чотирирічним Антуаном, без власних засобів до існування. На допомогу прийшли бабусі, тільки завдяки їм діти отримали освіту, не зазнавши потреби. У дитинстві він був мрійником, складав вірші, малював, вчився грати на скрипці, але захопився технікою і машинами. Вчився він нерівно, в ньому виявлялися проблиски. Поняття і сутність культури як яища. Тема: Поняття і сутність культури як яища. План. 1.Філософи і мислителі про культуру. 2.Роль культури в утворенні духовності. 3.Цивілізація як соціальне буття культури. 4.Зміст, структура і функції культури. Культурологія – наука про культуру. 1.Філософи і мислителі про культуру. Слово "культура" походить від латинських слів, які в перекладі означають щось вирощувати, доглядати, обробляти. Звідси - вирощений, оброблений людською працею, доведений до досконалості. Спочатку ці. Шпаргалки. предмету соціології. Поняття «соціологія» походить від лат. societas (суспільство) і грецького logos (слово, вчення) й означає вчення про суспільство. Уперше понятгя «соціологія» було введене в обіг фр філ О Контом (1798-1867), який вже в 30-х роках ХІХ ст. визначав соціологію як загальну науку про структуру суспільства, його розвиток, ототожнював соціологію з суспільствознавством, вважав, що соціологія має rрунтуватися на позитивних фактах, а не на пустих міркуваннях, та будуватися за прикладом природничих. Види і форми зовн.-торговел. Операцій. організацій, що займаються зовнішньоекономічною діяльністю. Книга відповідає програмі навчальної дисципліни "Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності" і може бути базовим навчальним посібником для студентів та аспірантів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів. УДК 339.97(075.8) ББК 65.9(4УКР)8я73 ISBN 966-7767-51-5 © О.А. Кириченко та інші автори, 1998 © О.А. Кириченко та інші автори, зі змінами, 2000 © О.А. Кириченко, зі змінами, 2002 © Видавництво "Знання-Прес", 2002 ЗМІСТ. Вища освіта США. Вища освіта в США Вчені та теоретики ніяк не можуть визначити, що являє собою в США вища освіта. Це струнка система, подібна до системи середньої освіти. Вища освіта включає в себе цілий ряд елементів, поєднаних досить вільним і умовним зв'язком. Ці елементи весь час міняються, змінюють мету і назву, не говорячи про кількість та географічне положення. Впевненим можна бути тільки в тому, що вища освіта йде за середньою. Цей вислів президента (в мину­лому) правління науково-педагогічного центру США. Системи технологій. ХАРАКТЕРИСТИКА 1. Технологічні процеси як економічні об'єкти. 2. Технологічне оснащення, робочий час, виробничий цикл, типи виробництва. 3. Технологічний процес. 4. Класифікація технологічних процесів. 5. Шляхи і закономірності розвитку технологічних процесів. 6. Техніко-економічні показники технологічних процесів. 7. Групи показників якості продукції. 1. Технологічні процеси як економічні об'єкти Слово “технологія”. Історія розвитку систематичних документних класифікацій в Україні. явище, процес мають багато ознак. Навіть такий простий предмет, як стіл, може мати ознаки форми (круглий, квадратний, овальний), призначення (письмовий, обідній, журнальний), матеріалу (дерев'яний, металевий, пластмасовий) тощо. Істотність ознаки, обраної для класифікації об'єктів, визначається завданнями і метою дослідження, тобто з усіх ознак обираються ті, що найбільше сприяють вирішенню поставлених дослідником завдань. Ознака, за якою здійснюється класифікація об'єктів, називається основою ділення. Національні рухи в Індії Китаї та Африці. Національно-визвольна війна народів Азії, Африки, Латинської Америки. Суперечності між передовим Заходом та відсталим Сходом стали в ХХст. однією з найболючіших проблем людства. Східні країни в яких ще значною мірою збереглися феодальні структуру були насильно включені в систему світового капіталістичного господарства; В найбільш розвинутих їз них починають формуватися ринкові відносини, виникають класи буржуазного суспільства, Великобританія, а слідом зі нею й інші метрополії, були зацікавлені. СПЛ_ Титов Александр _ФРГМ_211а. творившие в разные времена и эпохи, окружались не меньшим, если не большим почетом, чем мастера кисти и слова». Большая сложность и в то же время немалая притягательность персидско-таджикской поэзии – в существовании строго обусловленных канонических форм. Их надо было соблюдать еще точнее, чем нормы итальянского сонета. Поэт зажат традицией в такие тесные рамки, что для самовыражения у него остается только одно средство – талант. Царица персидско-таджикской поэзии – газель. Это стихотворение, преимущественно. Політичні лідери як суб’єкти політичного процесу. РЕФЕРАТ з дисципліни «Політологія» на тему: «Політичні лідери як суб’єкти політичного процесу. Яким я уявляю собі образ ідеального політичного лідера» ЗМІСТ ВСТУП…………………………………………………………………………………3 1. Політичні лідери як суб’єкти політичного процесу…………………………….4 1.1. Поняття, сутність і витоки політичного лідерства………………………….4 1.2. Типологія лідерства………………………………………………………….12 2. Яким я уявляю собі образ ідеального політичного лідера…………………….25. Аристотель. О душе. природне, а не штучне тіло. Причому це природне тіло має бути здатним до життя. Здійснення можливості життя природного тіла Арістотель називає душею. Арістотель розрізняє три види душі. Два з них належать до фізичної психології, оскільки вони не можуть існувати без матерії. Третя метафізична. Через вчення про душу Арістотель оригінальне говорить про пізнання. Нагадаємо, що за Арістотелем третій вид душі — розумна душа, яка притаманна людині і Богу. Вона незалежна від тіла, бо мислення вічне. Лекції з методики викладання біології. 1.Предмет и задачи методики преподавания биологии 2. Тема 2.Краткие сведения из истории методики обучения биологии 3. Система біологічної освіти у сучасній школі 4. Основні принципи побудови курсу біології 5. Методи навчання 6. Форми організації навчання Тема 1. ПРЕДМЕТ И ЗАДАЧИ МЕТОДИКИ ПРЕПОДАВАНИЯ БИОЛОГИИ План лекции 1. Методика преподавания биологии как учебная дисцип- лина. 2. Предмет методики преподавания биологии. Задачи учебно-воспитательной работы. Об’єднання Італії як фактор європейської політики. МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ МАРІУПОЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІСТОРИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ КАФЕДРА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН ТА ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ Об’єднання Італії як фактор європейської політики Курсова робота Студента І курсу спеціальності «Міжнародні відносини» Афанасьєва Я.С. Науковий керівник: М.Т. Подибайло, ст. викладач кафедри міжнародних відносин. Мистецтвогреції. зворотній шлях за допомогою «нитки Аріадни». Мікени відкриті Генріхом Шліманом після розкопок в Малій Азії, де він відшукав легендарну Трою. Наприкінці III — на початку II тисячоліття до н. е. наймогутнішим було Критське царство — таласократія, яка займала винятково вигідне географічне положення, володіла сильним флотом. Критські майстри тонко обробляли бронзу, але не знали заліза, виготовляли і розписували керамічний посуд зображеннями рослин, тварин, людей. Червона колонада Кносського палацу. Вища освіта. Державна податкова адміністрація України Національний університет державної податкової служби України Доповідь: на тему: Болонскій процес і вища освіта в Данії з курсу: Вища освіта і болонській процес Виконав студент групи ОМП-51. Психологічний зміст гри як особливої форми діяльності. сформувалася історично, у процесі праці. Людина не лише пристосувалася до умов життя, а й активно змінює їх відповідно до своїх потреб, що виникли і розвивалися історично. Особистість як суб’єкт діяльності, задовольняючи свої потреби, взаємодіє із середовищем, ставить перед собою певну мету, мотивує її, добирає засоби для її здійснення, виявляє фізичну й розумову активність у досягненні поставленої мети. Зародившись завдяки потребі як джерело активності, діяльність керується метою. Мета, тобто те, на що спрямована. Тестирование. Інформація про завдання тесту з біології № п/п 1. Завдання Вимерлі організми досліджує наука А палеонтологія. Б систематика. В еволюційне вчення. Г археологія. Який рівень організації живої матерії забезпечується взаємодією різних органів, які об’єднуються у системи органів? А популяційно-видовий Б організмовий В клітинний Г біогеоценотичний Катіони якого хімічного елемента зумовлюють блакитне забарвлення крові головоногих молюсків? А Купруму Б Магнію В Мангану Г Феруму Фрагмент кодогенного ланцюга ДНК складається. БЖД: зв’язок з профілюючими та іншими дисциплінами. Реферат. Виходячи з сучасних уявлень, безпека життєдіяльності є багатогранним об'єктом розуміння і сприйняття дійсності, який потребує інтеграції різних стратегій, сфер, аспектів, форм і рівнів пізнання. Складовими цієї галузі є різноманітні науки про безпеку. У всьому світі велика увага приділяється вивченню дисциплін, пов'язаних з питаннями безпеки. Згідно з Європейською програмою навчання у сфері наук з ризиків "FORM-OSE" науки про безпеку мають світоглядно-професійний характер. До них належать: гуманітарні (філософія, теологія, лінгвістика); природничі (математика, фізика, хімія, біологія); інженерні науки (опір матеріалів, інженерна справа, електроніка); науки про людину (медицина, психологія, ергономіка, педагогіка); науки про суспільство (соціологія, економіка,, право). Науки про безпеку мають спільну та окремі частини. Гуманітарні, природничі, інженерні науки, науки про людину та про суспільство є складовими галузі знань, яка зветься безпекою життєдіяльності, свого роду корінням генеалогічного дерева знань у сфері безпеки життєдіяльності. З цього коріння "проросли" екологічна культура, соціальна екологія та інші науки. Кроною цього дерева є охорона праці, гігієна праці, пожежна безпека, інженерна психологія, цивільна оборона, основи медичних знань, охорона навколишнього природного середовища, промислова екологія, соціальна та комунальна гігієна і багато інших дисциплін. У деяких підручниках, довідниках і навіть нормативній літературі дається визначення безпеки життєдіяльності як науки, зокрема, науки про комфортну та безпечну взаємодію людини з середовищем, в якому вона перебуває. Наука — це сфера людської діяльності, функціями якої є опрацювання і теоретичне систематизування об'єктивних знань про світ, а метою — опис, пояснення і передбачення процесів та явищ дійсності, що становлять предмет її вивчення, на основі законів, які вона відкриває. Кожна наука має власний методологічний апарат, структуру досліджень, мову. Наука відрізняється від повсякденної свідомості тим, що вона теоретично обґрунтовує дійсність. Виходячи з викладеного вище, безпека життєдіяльності поки що не може вважатися наукою, оскільки в ній відсутні деякі ознаки, обов'язково притаманні кожній науці, такі як особливі методи та структура досліджень тощо. Водночас є підстави вважати, що саме зараз вона формується як наука, і тому автори ставляться до неї як до науки, а також, наскільки це їм під силу, прагнуть зробити свій внесок у становлення безпеки життєдіяльності як науки. Хоч поняття життєдіяльності існувало від початку існування людства, сам термін "життєдіяльність" порівняно новий. Цей термін з'явився з появою пілотованої космонавтики, але зараз він все ширше використовується в усіх сферах: ми говоримо про життєдіяльність села, міста, району, навіть про життєдіяльність мікроорганізмів, хоч це, як буде видно з подальшого тексту, не зовсім правильно. Життя - це одна з форм існування матерії, яку відрізняє від інших здатність до розмноження, росту, розвитку, активної регуляції свого складу та функцій, різних форм руху, можливість пристосування до середовища та наявність обміну речовин і реакції на подразнення. Життя є вищою формою існування матерії порівняно з іншими -фізичною, хімічною, енергетичною тощо. Невід'ємною властивістю усього живого є активність. Отже, активність є властивістю усього живого, тобто термін "життя" вже деякою мірою передбачає активну діяльність. Діяльність є специфічно людською формою активності, необхідною умовою існування людського суспільства, зміст якої полягає у доцільній зміні та перетворенні в інтересах людини навколишнього середовища. Поняття "людина", "життя" і "діяльність людини" ширше розглянемо у наступному розділі. Зараз же лише зазначимо, що людська активність має особливість, яка відрізняє її від активності решти живих організмів та істот. Ця особливість полягає в тому, що людина не лише пристосовується до навколишнього середовища, а й трансформує його для задоволення власних потреб, активно взаємодіє з ним, завдяки чому і досягає свідомо поставленої мети, що виникла внаслідок прояву у неї певної потреби. Як елемент природи і ланка в глобальній екологічній системі людина відчуває на собі вплив законів природного світу. Водночас завдяки своїй діяльності, яка поєднує її біологічну, соціальну та духовно-культурну сутності, людина сама впливає на природу, змінюючи та пристосовуючи її відповідно до законів суспільного розвитку для задоволення своїх матеріальних і духовних потреб. Отже, під життєдіяльністю розуміється властивість людини не просто діяти в життєвому середовищі, яке її оточує, а процес збалансованого існування та самореалізації індивіда, групи людей, суспільства і людства загалом в єдності їхніх життєвих потреб і можливостей. Вивченню фізіологічних та психологічних особливостей людського організму, медико-біологічних та соціальних проблем здоров'я людей присвячений наступний розділ посібника. Дуже часто можна зустріти визначення безпеки як "такий стан будь-якого об'єкта, за якого йому не загрожує небезпека". Але подібне визначення не може нас задовольнити повністю, оскільки таке розуміння безпеки лише вказує на відсутність джерела небезпеки, тобто воно може характеризувати якусь ідеальну ситуацію, в якій безпека виступає як бажана, але недосяжна мета. Безпеку краще визначити як стан діяльності, за якого з визначеною ймовірністю виключено прояв небезпек або ж відсутня надзвичайна небезпека. Та це визначення, як і попереднє, містить термін "небезпека", який сам потребує визначення. В спеціальній літературі можна зустріти такі визначення: небезпека — негативна властивість живої та неживої матерії, що здатна спричиняти шкоду самій матерії: людям, природному середовищу, матеріальним цінностям; небезпека — це умова чи ситуація, яка існує в навколишньому середовищі і здатна призвести до небажаного вивільнення енергії, що може спричинити фізичну шкоду, поранення та /чи пошкодження. У цьому визначенні поняття "безпека" присутній термін "ризик". Більш детально з поняттям ризику, його вимірюванням та оцінкою ми будемо знайомитись далі. Тут же зазначимо, що ризик виникнення аварій, пошкоджень або виходу з ладу простих технічних пристроїв визначити не досить складне). Для складних же технічних систем, а тим більше для людини чи суспільства ризик — це категорія, яка має велику кількість індивідуальних ознак і характеристик, і математично точно визначити його надзвичайно складно, а інколи неможливо. В таких випадках ризик може бути оцінений лише завдяки експертній оцінці. Тому наведемо ще одне визначення безпеки, яке ми і будемо використовувати надалі. Безпека - це збалансований, за експертною оцінкою, стан людини, соціуму, держави, природних, антропогенних систем тощо. Безпека людини — це поняття, що відображає саму суть людського життя, її ментальні, соціальні і духовні надбання. Безпека людини — невід'ємна складова характеристика стратегічного напряму людства, що визначений ООН як "сталий людський розвиток" (Sustainable Human Development), такий розвиток, який веде не тільки до економічного, а й до соціального, культурного, духовного зростання, що сприяє гуманізації менталітету громадян і збагаченню позитивного загальнолюдського досвіду. Безпека життєдіяльності (БЖД) — це галузь знання та науково-практична діяльність, спрямована на вивчення загальних закономірностей виникнення небезпек, їхніх властивостей, наслідків їхнього впливу на організм людини, основ захисту здоров'я та життя людини і середовища її проживання від небезпек, а також на розробку і реалізацію відповідних засобів та заходів щодо створення і підтримки здорових та безпечних умов життя і діяльності людини як у повсякденних умовах побуту та виробництва, так і в умовах надзвичайних ситуацій. Безпека життєдіяльності, як порівняно нова галузь науки, що створюється в наш час. на стику природничих, гуманітарних і технічних наук, використовує методи цих наук, водночас розробляючи свої власні методи. Отримавши розвиток на основі досягнень наук про людину, суспільство, природу, БЖД почала створювати свої методи, використовуючи накопичений досвід. З іншого боку, комплексний характер БЖД вимагає використання комплексу методів інших наук. У природі і суспільстві окремі явища не існують відірвано одне від одного, вони взаємопов'язані та взаємозумовлені. У своїй діяльності ми повинні враховувати цю об'єктивну дійсність з її зв'язками та взаємовідносинами. І якщо нам необхідно пояснити будь-яке явище, то передусім слід розкрити причини, що породжують його.

життя як вища форма існування матерії реферат по бжд