внутрішня і зовнішня політика ярослава мудрого таблиця

. 1. Продовжуючи політику руських князів щодо збирання навколо Києва слов’янських земель, Володимир військовими походами 981-993 pp. на ятвягів, в’ятичів, радомичів, хорватів та дулібів завершив тривалий процес формування території Київської держави. 4. Для захисту своїх володінь від печенігів будував оборонні захисні вали (так звані “змієві”) загальною довжиною майже тисяча кілометрів. Це система фортець і велетенських земляних стін з дубовим частоколом, які споруджувалися вздовж рік — природних перепон на шляху кочівників — і тягнулися, оточуючи Київ із заходу, півдня і сходу. Розташовувалися ці оборонні споруди чотирма рубежами: • четвертий — перед Києвом, де по Стугні було побудовано цілу низку фортець - Треполь, Василів. У 911 р. між Стугною і Києвом було побудовано фортецю Білгород. • адміністративну (для об’єднання земель в єдину державу): землі князівства, де правили залежні від нього місцеві правителі, передавалися дванадцятьом синам князя, великокнязівським посадникам та наближеним боярам. Усю країну було поділено на вісім округів, округи — на волості. На зміну родоплемінному поділу було запроваджено територіальний, що є однією з основних ознак формування державності; • військову (для створення сильної дружини (війська): ліквідовано “племінні” військові об'єднання і створювалося військо на основі розданих земельних володінь; • релігійну (для посилення єдиної держави і створення єдиного світогляду): запроваджено християнство для зміцнення зв’язків між окремими частинами держави і для міжнародного визнання Русі; • судову (для вдосконалення судочинства): розмежовано церковне і князівське судочинство, запроваджено новий кодекс правових норм, поки що усний — “Закон земляний”, який пізніше було взято за основу під час написання збірника правових норм Правди Ярослава”; • фінансову (для покрашення економічних відносин держави). Князь почав карбувати власні гроші (златники і срібники). Монети виробляли із золота і срібла. На них з одного боку зображено Христа, а з другого - Володимира, котрий сидить на троні з хрестом у руці. Нині нумізматична колекція князя Володимира та його нащадків налічує 11 златників і 340 срібників. Археологи знаходили зображення тризуба на багатьох предметах: срібних монетах, будівельній цеглі Десятинної церкви, прикрасах тощо. Внутрішня та зовнішня політика Володимира Великого та Ярослава Мудрого. Насамперед Володимир зміцнив свою владу над рядом слов'янських племен. У 981 і 982 рр. він ходив на в'ятичів, у 984 р. знову підкорив радимичів, а в 993 р. здійснив похід проти білих хорватів. Результатом цих походів було зміцнення централізованої влади київського князя над всіма східнослов'янськими племенами. Місцеві удільні князі остаточно втрачали свою владу, і все управління країною зосереджувалося в руках правлячої в Києві династії Рюриковичів. Володимир почав чеканити власні срібні й золоті монети, на одному боці яких було його зображення, а на іншому - тризуб, що став згодом національним українським гербом. Значна увага була приділена і питанням релігії. Володимир досяг великих успіхів у стосунках з Візантією. У 985 р. візантійський імператор Василь П звернувся до Володимира за допомогою в придушенні заколоту в Малій Азії. Володимир надав військову допомогу імператорові, але зажадав за дружину його сестру Ганну. У відповідь візантійці висунули свою умову: Ганна може вийти заміж тільки за християнина. Володимир був хрещений у Корсуні, а, повернувшись до Києва, влаштував масове хрещення його жителів у річці Почайні, притоці Дніпра. Період князювання Ярослава Мудрого вважається розквітом Київської Русі. У 1036 р. Ярослав завдав біля стін Києва страшної поразки печенігам, від якої вони вже так і не змогли оговтатися. Здійснивши військові походи на захід і на північ, Ярослав приєднав до своєї держави землі Червоної Русі, а також землі балтійських і фінських племен. У 1043 р. він провів невдалу війну проти Візантії, після чого в 1046 р. був підписаний міцний мир з імператором. Значну увагу Ярослав приділяв церкві й будівництву. У 1051 р. митрополитом Київським уперше був призначений місцевий уродженець Іларіон, який демонстрував певну незалежність руської церкви від Константинополя. У Києві були побудовані прекрасний Софійський собор і Золоті ворота. Всього в столиці за часів Ярослава налічувалося близько 400 золотоверхих храмів. Ярославу Мудрому належить і перший руський збірник законів - "Руська правда". Уважне вивчення цього документа дозволяє зробити висновок про те, що за часів Ярослава Київська Русь була вже досить розвиненою феодальною державою. Русь часів Ярослава приголомшувала іноземців своєю письменністю, поширеною не лише серед знатних людей, але й у простолюдді. Сам князь зібрав унікальну бібліотеку, яка, на жаль, не збереглася до наших часів. У Києві діяли декілька шкіл, чого ще не було в переважній більшості європейських міст. Міжнародний престиж Київської Русі був піднятий на небувалу висоту. Про це свідчать династичні шлюби, що пов'язували сім'ю Ярослава з правлячими європейськими дворами. Сам Ярослав був одружений на шведській принцесі Інгігерді; його дочки Єлизавета, Ганна та Анастасія були одружені відповідно з королями Норвегії, Франції та Угорщини; невістками Ярослава були: сестра польського короля, внучка німецького і дочка візантійського імператорів. Зовнішня політика князя Ярослава Мудрого. Основні напрямки. Західний -походи на Естів, в Польщу, в Мазовію (+на Ятвягів, Литву), династичні шлюби з королями Угорщини, Норвегії, Франції, Польщі. Коротко про зміст основних подій. Болеслав I відвіз до Польщі безліч бранців і видобутку, в тому числі сестер Ярослава і, за однією з версій, його першу дружину – Ганну. Ярослав, згодом, одружившись з дочкою шведського короля Інгігердою і заручившись підтримкою нормандських найманців, переміг Святополка і вигнав його з Київа, але почати активні дії за межами власної держави зміг лише після 1026 – розорені усобицею землі вимагали відновлення, а інші російські князі намагалися оскаржувати першість Ярослава. Похід на чудь і заснування міста Юр’єв в 1030. У прибалтійських землях, імовірно на річці Амовже, дружина князя Ярослава розбила чудське військо. На місці битви князь Ярослав звелів закласти місто Юр’єв (назване на честь християнського імені князя, в деяких джерелах “Гюргев”, сьогодні місто Тарту в Естонії). Польські походи 1030-1031. У 1030 році війська Ярослава взяли місто Белз, але головна мета походу — повернення всіх Червенських міст — не була досягнута. До нового походу на Польщу князь підготувався ретельніше, заручившись підтримкою брата — чернігівського князя Мстислава Володимировича. У 1031 року Ярослав і Мстислав зібрали велике військо і вторглися в Польщу, відвоювавши міста Перемишль і Червен, і, взявши в полон безліч поляків, поділили їх. Ярослав розселив своїх полонених вздовж річки Рось. Фактично, ці події стали своєрідним реваншем за вторгнення Болеслава I в 1019 році в Київ. Розгром печенігів під час облоги Київа в 1036. Кровопролитний бій з переважаючими за чисельністю кочівниками закінчився беззастережною перемогою росіян. Ті, що залишилися нападники в паніці втекли: безліч печенігів потонуло в Сетомлі та інших річках, частина пішла до кордонів Візантії, частина – до Дону. Після цього печеніги перестали грати самостійну роль, а виступали як значна за чисельністю частина нового племінного союзу берендеїв, званого також чорними клобуками. Союз з Польщею і походи в Мазовію. Казимир попросив Ярослава про допомогу в поверненні Мазовії, де місцева знать відкололася від Польщі в момент селянського бунту 1037-1038 років і назвала своїм князем якогось Маслава (Моислава/Мечислава). На знак повного примирення з Руссю польський король відпустив на волю всіх руських бранців (бл. 800) захоплених Болеславом у 1018 році і дозволив їм повернутися на Русь з майном і сім’ями. Похід на племена Ємь (Ямь) в 1042. Відомо, що київські війська розбили супротивника, захопили полонених і цінний видобуток, але на зворотному шляху загинуло від хвороби багато коней. Похід на Константинополь в 1043. Ярослав I Мудрий послав у похід на човнах військо під керівництвом свого старшого сина Володимира, що княжив в Новгороді і воєводу Вишату. 6 тисяч воїнів на чолі з воєводою Вышатой, включаючи врятувавшихся з розбитих суден, намагалися пробитися сухопутним шляхом на північ, але цей загін був знищений біля Варни імперськими військами. Сам воєвода і його воїни потрапили в полон, багато з них були засліплені. Династичні шлюби. Протягом усього свого правління Київською Руссю Ярослав Мудрий регулярно використовував як закріплення нового союзу укладення династичного шлюбу між членами правлячих сімей. На наведеній карті можна наочно побачити з якими державами це дозволило зміцнити відносини. . Ярослав проводив гідну великої держави зовнішню політику, вступивши у рівноправні стосунки з головними європейськими державами середньовічного світу: Німеччиною та Візантією. Особливо пожвавилися дипломатичні взаємини між Київською Руссю та Германською імперією. В 1030 - 1031, 1040 та 1043 рр. держави обмінялися посольствами. Окрім вирішення питань співпраці з європейськими країнами, Ярослав Мудрий проводив і активну східну політику. Продовжується розширення Руської держави, заселення в степові зони. Головна оборонна лінія переноситься далі на південь - на річку Рось. Внутрішня політика. "Володимир землю зорав, Ярослав засіяв", – цим образним висловом літописець підкреслив наступність державних заходів Ярослава Мудрого щодо політики його батька – князя Володимира Святого. Стосувалися вони передусім справи поширення християнства, проте цілком справедливими є й до інших напрямків політичної діяльності. Ярослав Мудрий докладав багато зусиль для збереження територіальної цілісності та єдності Руської держави. Не менш вдалою була й зовнішня політика Ярослава Мудрого. Князь-політик уникав війн, намагався підтримувати з європейськими країнами добросусідські відносини. У зовнішній політиці князя Володимира формується новий відтінок: все більша увага зосереджується на захисті власних кордонів, особливо від печенігів. Київська Русь у період князювання Ярослава Мудрого досягла найбільшого піднесення. Значну увагу приділяв Ярослав Володимирович внутрішній організації держави. Він розбудував і укріпив Київ, оточив його муром, звів Золоті ворота — головний парадний в'їзд до міста, цілу низку інших архітектурних споруд. Було також розбудовано Чернігів, Переяслав, Володимир. Дбав великий князь про розвиток освіти, засновував школи і бібліотеки. Браний митрополитом. Ярослав був визначним будівничим. За його правління розпочалося кам'яне будівництво, зокрема Софії Київської. Київ істотно розширився, обнесений валами, що були складними інженерними спорудами; при цьому було зведено чотири в'їзні брами: Лядську, Жидівську, Угорську та Золоту (пізніше Золоті ворота). Активно розвивалося цивільне будівництво: зводилися дво і триповерхові будинки з балконами та галереями. На Подолі розміщувалися торговий центр, пристань і 8 ринків. Про це розповідає німецький воїн Тітмар Марзебурзький, що був у Києві 1018 року. Доба Ярослава відома. Зовнішня політика. У налагодженні зовнішніх зв'язків з різними країнами Ярослав віддавав перевагу дипломатичним методам. Щоправда, у 1030-1031 pp. київський князь здійснив низку походів для зміцнення кордонів своєї держави: у Польщі відвоював червенські міста в Забужжі, потім пішов на північ і приєднав до Русі фінські племена чудь, завоював місто Юріїв (тепер Тарту). За часів Ярослава Мудрого на Русі з'явилася перекладна література. Побачили світ руські переклади античних творів Есхіла, Софокла, Сократа, Платона, Демокріта, Демосфена, Піфагора та ін. Справжньою подією стали оригінальний переклад Біблії та вихід у світ збірника «Бджола», до якого увійшли уривки оповідань античних авторів. Поширення освіти. План відповіді. 1. Внутрішня і зовнішня політика князя Володимира Великого. 2. Внутрішня і зовнішня політика князя Ярослава Мудрого. 3. Значення діяльності князів для Київської Русі. У 980 р. київським князем став Володимир, який переміг у міжусобній боротьбі після смерті батька — князя Святослава. Володимир отримав непросту спадщину. Ярослав Мудрий зібрав першу бібліотеку — унікальне зібрання манускриптів. Поширенню освіти у Київській Русі сприяла школа при соборі Софії Київської, відкрита для боярських і князівських дітей. Там навчали чи-тання і письма, латинської грецької мов, викладали основи медицини. Основные моменты правления Ярослава Мудрого в таблицах. Презентация: Внешняя и внутренняя политика Ярослава Мудрого Презентация является разработкой занятия по истории России, при изучении тем, которые посвящены. Презентация: Ярослав Мудрый Презентация «Ярослав Мудрый» – яркая и высококачественная работа, предназначенная для учащихся. Презентация: Раздробленность Руси Презентация на тему «Раздробленность Руси» выполнена учителем истории Кацвой Л.А. в 2007 году для. Династические браки Киевской Руси Русские князья, стремясь укрепить авторитет Руси в Европе, активно заключали династические браки. Ігор (912-945) продовжив активну зовнішню політику свого попередника. Він воював з хозарами, здійснив два походи на Візантію (941, 944 рр.), Зберігши вигідні умови для Русі в договорах з нею. Першим з російських князів зіткнувся з печенігами - тюркським кочовим народом. Підкорив своєї влади уличів і тиверців. Тільки онукові Ярослава Мудрого, видатному державному діячеві Володимиру Мономаху (1113-1125) вдалося на якийсь час подолати князівські усобиці. Він зробив 83 військових походи, розбив половців (кочівників, які змінили в причорноморських степах печенігів), намагався проводити активну внутрішню політику, спрямовану на зміцнення великокнязівської влади, удосконалював законодавство. Внешняя политика Ярослава Мудрого была обусловлена стремлением укрепить положение Киевской Руси в Европе и сочетала в себе как дипломатию, так и походы. Таблица «Основные события относящиеся к внешней политике Ярослава Мудрого». Год. Что произошло. 1018. Польский король Болеслав I помогает Святополку в борьбе за Киев — Ярослав Мудрый терпит поражение, множество пленников (в том числе сестры Я. М.) и добычи увезены в Польшу. 1028. Король Норвегии Олаф II Святой бежит в Киев — по просьбе жены Ингигерды Ярослав Мудрый позволяет его сыну Магнусу остаться при дворе и воспитывает его как собственного сына. 1030. Поход на чудь (эстов) — основание города Юрьев (совр. Ярослав Мудрий (1019—1054) був сином Володимира. Ярослав наслідував батька і старався зробити Київську Русь сильною державою. Він боронив руські землі від поляків і печенігів; також посилав свої війська проти греків на Царгород. За часів Ярослава Київ став іще більшим і багатшим, як був раніше. Князь поставив довкола міста нові вали та мури і славні Золоті Ворота. У Києві побудовано нову княжу палату і найбільшу церкву св. Софії. Біля Києва ченці заложили Печерський монастир-Лавру. Дуже рано Ярослав розпочав політичну кар'єру. На десятому році життя, 988 р., він був відірваний від матері. Період князювання Ярослава Мудрого вважається розквітом Київської Русі. У 1036 р. Ярослав завдав біля стін Києва страшної поразки печенігам, від якої вони вже так і не змогли оговтатися. Здійснивши військові походи на захід і на північ, Ярослав приєднав до своєї держави землі Червоної Русі, а також землі балтійських і фінських племен. Всього в столиці за часів Ярослава налічувалося близько 400 золотоверхих храмів. Ярославу Мудрому належить і перший руський збірник законів - "Руська правда". Уважне вивчення цього документа дозволяє зробити висновок про те, що за часів Ярослава Київська Русь була вже досить розвиненою феодальною державою. Успіхи зовнішньої політики Ярослава грунтувалися не на застосуванні збройних сил, а на дипломатичній діяльності, що спиралася на династичні родинні зв’язки. Так, трирічна війна Русі з Візантією завершилася примиренням і шлюбом сина Ярослава Всеволода з донькою імператора Костянтина ІХ Мономаха Анастасією. Пізніше їхній син, Володимир Всеволодович, успадкував від візантійського діда прізвисько Мономах. За Ярослава Мудрого середньовічна держава русичів дістала широкого міжнародного визнання. Князя Русі недаремно називали «тестем Європи». Місто Київ перетворилося в одне з найбільших і найгарніших міст у середньовічній Європі - «матір міст руських», прекрасну столицю Русі. Ответ на вопрос здесь, ответил 1 человек: внутрiшня та зовнiшня полiтика князя ярослава мудрого — Знания Сайт. За княжіння Ярослава активізувалася внутрішня розбудова держави. З ім'ям цього князя пов'язано створення першого писаного зведення законів Київської Русі – «Руської правди», що регламентувала внутрідержавні феодальні відносини. За часів Ярослава на Русі остаточно утвердилося християнство, будувалися фортеці, міста, собори і монастирі. Було розбудовано і прикрашено Київ. Зведено Золоті ворота, на честь перемоги над печенігами побудовано Софійський собор, а в ньому створено першу на Русі бібліотеку і школу, виник Києво-Печерський монастир. Внутренняя политика князя Ярослава Мудрого. Краткая характеристика. Внутренняя политика Ярослава Мудрого на первом этапе была сконцентрирована на захвате и удержании власти в Киевской Руси (междоусобица 1015-1019, конфликт с Брячиславом в 1021 и Мстиславом в 1023-26 г), после окончательного утверждения на троне князь стал больше времени уделять вопросам обустройства государства, просвещения и культуры. Борьба за власть и удержание киевского престола. После смерти князя Владимира, его старший сын Святополк, ранее заключенный отцом за попытку переворота, был освобожден из темницы своими последователями и объявил себя новым киевским князем. Междоусобица детей князя Владимира 1015-1019. В итоге Ярослав Мудрый одержал победу и изгнал Святополка, прозванного впоследствии Окаянным, но цена победы оказалась высокой — были потеряны Червенские города, отданные Святополком польскому королю Болеславу I, многие жители Киева, в том числе сестры Ярослава, стали польскими пленными, а земли, на которых братья сражались друг с другом, пришли в запустение. Удержание власти. После победы над Святополком, против Ярослава выступили еще двое братьев. В 1021 году новый киевский князь сражался со своим братом Брячиславом, полоцким князем, а в 1023-1026 годах другой брат, Тмутараканский князь Мстислав решил заявить о своих правах. В результате противостояния Ярослав и Мстислав решили поделить между собой земли по Днепру. Левобережье сохранялось за Мстиславом, а правобережье за Ярославом. Впоследствии Мстислав помогал Ярославу в польских походах 1030-1031 годов, и в дальнейшем братья без ссор правили Русью до 1036 года, когда Мстислав внезапно умер на охоте. Ярослав правил из Новгорода до смерти Мстислава в 1036 году, после чего заключил последнего брата Судислава в темницу и переехал в Киев окончательно. Реформы и преобразования. Кроме борьбы за власть и военных походов против других государств, Ярослав Мудрый занимался проведением реформ, часть из которых стала основой культуры и быта для Киевской Руси на долгие годы. Законодательство Правда Ярослава. «Древнейшая Правда» состоит из 18 статей. Она предусматривала право на кровную месть, наказание за убийство в виде штрафа (вира), наказание за побои, езду на чужом коне, порчу имущества и др. Впоследствии «Древнейшая Правда» была дополнена сыновьями Ярослава Мудрого (Правда Ярославичей), Владимиром Мономахом (Устав Мономаха) и вошла «Русскую Правду» — сборник правовых норм Киевской Руси, являющийся одним из основных письменных источников русского права. Религиозная политика. Утверждение митрополита Иллариона. Согласно «Повести временных лет» в 1051 году («лето 6559») Ярослав собрал епископов и сам назначил Иллариона митрополитом. Событие являлось знаковым — до этого на данную должность утверждал только константинопольский патриарх, что лишний раз подчеркивало зависимость Киевской Руси от Константинополя и византийских императоров. Церковный устав. По версии Я. Н. Щапова именно при содействии Ярослава Мудрого был составлен церковный устав, согласованный с митрополитом Илларионом. Устав определял преступления подлежащие церковному суду и регулировал брачные отношения. Основное значение Устава состоит в разграничении церковной и светской судебной юрисдикции, а также выделение в составе церковного суда дел, решаемых совместно представителями обеих властей. Образование и просвещение. В 1037 году, на месте успешного разгрома печенегов под Киевом в 1036, Ярослав Мудрый заложил Софийский собор, где монахам было поручено переписывание церковных книг и их перевод с греческого. Именно в Софийском соборе князь Ярослав организовал библиотеку, в которой по разным оценкам насчитывалось от 130 до 500 томов — подобным богатством мог похвастаться далеко не каждый европейский правитель. Строительство и основание городов. Внутрішня і зовнішня політика Ярослава Мудрого. Реферат. Протягом свого правління над Руссю Ярославові неодноразово доводилося ставати до меча: захищати Київ від навали печенігів а також виступити війною грецького імператора у 1043-ому році. Русичі перемогли битву на морі, знищивши грецькі судна. Адмірала Мономахів було убито, і Володимир, старший син Ярослава, Новгородський князь, прийшов до Києва із великою кількістю полонених. Ця війна наших предків з Грецією була останньою, оскільки могутня Руська держава, знову поринувши у численні міжусобні війни по смерті Ярослава, швидко занепала. Ярослав заслужив у літописах ім’я мудрого правителя; не здобув зброєю нових земель, проте повернув втрачене Руссю в роки міжусобиць; не завжди перемагав, але завжди демонстрував відвагу; втихомирив свою батьківщину і любив свій народ. Зовнішня політика Ярослава гідна сильного монарха: він навів жах на Константинополь за те, що ображені русичі вимагали, та не знайшли там правосуддя, та, помстившись Польщі і отримавши назад свої землі, все ж ствердив її цілісність та благополуччя. В цей же час Ярослав налагоджує стосунки із багатьма відомими правителями Європи. У Польщі царював тоді Казимир, внук Болеслава Хороброго. В дитинстві він був висланий разом з матір’ю до Франції, проте згодом повернувся на польський престол. Прагнучи користуватися прихильністю могутнього Ярослава, він одружується із його сестрою, дочкою Володимира. В подальшому Ярослав мав із зятем гарні стосунки, неодноразово допомагаючи йому у військових походах. У повістях Нестора-літописця зовсім не згадується про дочок Ярослава, але з інших джерел достеменно відомо про трьох: Єлизавету, Анну та Анастасію, чи Агмунду. Перша стала дружиною Гаральда, норвезького принца, а потім і короля, який був знаменитий численними подвигами та здобутим у воєнних походах багатством. Друга княжна, Анна, вийшла заміж за Генріха І, короля французького. Папа оголосив кровозмішенням шлюб його батька із родичкою в четвертому коліні і вигнав його. Генріх, що був родичем усім сусіднім правителям, побоювався такої ж долі, тому обрав собі дружину із далеких земель. До того ж, Франція, ще бідна і слабка держава, могла пишатися союзом із Руссю, однією із наймогутніших держав Європи. Анна, по смерті Генріха, править державою разом із сином. Третя дочка Ярослава, Анастасія, вийшла за короля угорського Андрея І, відкривши таким чином русичам вихід до Угорщини. Троє синів Ярослава також були одружені із європейськими принцесами, а син Всеволод навіть був зятем Візантійському імператору. У середньовічній Європі ознакою престижу й могутності династії була готовність інших провідних династій вступити з нею у шлюбні зв’язки. Тому престиж Ярослава і справді був великим. Завдяки цим зв’язкам і грамотно провадженій мирній зовнішній політиці Русь розквітала, маючи можливість вести торгівлю з Візантією, Польщею, Німеччиною, з державами Кавказу і Сходу. Проте гучна слава Ярослава спиралася передусім на досягнення у внутрішній політиці. Завдяки його підтримці швидко зростала церква. Засновувалися монастирі, які перетворювалися на осередки культури, населення ставало дедалі урбанізованішим та освіченішим. особливо уславився князь будівництвом церков. За часів його правління "золотоверхий" Київ ряснів понад 400 церквами. Свідченням княжої турботи про церкву стало те, що у 1051 р. він уперше призначив митрополитом київським русина Іларіона. Деякі історики розглядають це як заперечення Києвом церковної зверхності Константинополя. Проте, визнаючи факт вражаючого розвитку руської церкви, більшість учених стверджують, що патріарх константинопольській усе ж зберігав верховенство над київським митрополитом. І нарешті, блискуче і щасливе правління Ярослава залишило Україні пам’ятку, достойну великого монарха. Ярослав, котрого розвали Мудрим саме за цей здобуток, вперше за історію Русі звів загальноприйняті у ті часи закони у єдину "Руську правду", яка стала правовим кодексом усієї країни. Так, у перших п’ятьох статтях Ярославового закону вказуються різні обставини убивства, і відповідно до цього вказується міра покарання за злочин. Наприклад, родичі убитого могли у відповідь покарати убивцю смертю або ж стягнути з нього певну суму грошей, що встановлювалася відповідно до соціального статусу убитого. Загалом же Ярославові закони визначали особливу пеню за будь-які насильницькі дії, а також за різні види крадіжок. Варто відмітити, що визначені у законі суми для тогочасного пересічного жителя були достатньо високими і такий підхід до суддівства у ті часи був досить дієвим. Окремий блок статей із Закону, присвячених порушенню законів проти рабів та вільних найманих працівників, і досі привертає велику увагу, оскільки спрямований саме на захист прав останніх. Усі закони "Руської правди" Ярослава і досі викликають подив і захоплення. Написані у глибокому середньовіччі, вони торкалися усіх сфер життя громадян: вони регулювали і відносини боржників та кредиторів, і сімейне право, і спадкове, де головний акцент робився на захисті прав жінок та дітей. Майже в усіх справах як обов’язковий елемент фігурували свідки, до яких ставилися окремі вимоги. Так, Ярослав писав, що свідки обов’язково мають бути громадянами вільними, лише при гострій необхідності або у нескладних справах було дозволено спиратися на свідчення раба або слуги. Главою правосуддя загалом був князь, а княжий двір – постійним місцем суду. Проте правитель часто передавав ці повноваження синам або боярам. Чиновники, котрі вирішували кримінальні справи, називалися вірниками. Кожен суддя мав при собі помічника та писаря. Вони брали пеню з громадян та податок по кожній справі. Це був перший на Руських землях приклад добре відлагодженої нормованої судової системи. Незадовго до смерті Ярослав спробував розв’язати ще одну проблему, яка терзала його і його батька Володимира, а саме: як запобігти міжусобній боротьбі за київський престол, що, як правило спалахувала після смерті князя між його синами. У розподілі земель і політичної влади він застосував принцип старшинства в межах родини. За старшим сином Ізяславом Ярослав закріплював Київ і Новгород із навколишніми територіями; другому, Святославу, віддавав Чернігів, третьому, Всеволоду, - Переяслав; четвертому, В’ячеславу – Смоленськ, а молодшому, Ігорю, - Володимир-Волинський. Щойно в якомусь із цих князівств звільнявся престол, кожний брат, за задумом Ярослава, сходив на щабель вище, доки кожний по черзі не досягав вершини всієї системи – київського престолу. Надаючи у такій спосіб кожному синові можливість правити в Києві, Ярослав сподівався уникнути запеклих сімейних чвар, у які він колись був утягнутий. Хоча деякий час система ротації влади діяла переважно завдяки співробітництву між трьома найстаршими синами – Ізяславом, Святославом і Всеволодом, незабаром вона зіткнулася з рядом перешкод. Найсерйознішою була та, що ідея ротації влади суперечила іншому глибоко вкоріненому принципу – спадкоємства від батька до сина. Внаслідок цього характерною рисою поярославової доби стали запеклі сутички між племінниками та дядьками, із збільшенням числа князів чвари все більше розгорялися. До того ж над руськими кордонами знову нависла давня загроза зі степу, щоб цього разу довго терзати Русь. Кочові племена половців, могутніших за печенігів, учинили ряд нападів, небезпечно близько підходячи до Києва і унеможливлюючи рух торговельних караванів по Дніпру. Вина за деякі з цих наскоків лежала на самих князях: неспроможні власним коштом зібрати достатньо сильне військо, чимало молодих князів, позбавлених права спадкоємства в системі ротації влади, в боротьбі з суперниками кликали собі на допомогу половців. Занурена у міжусобні чвари та підкошена внутрішніми війнами, Русь швидко почала занепадати. У 1037-му (за іншими джерелами – 1017-му) році після славетної та нелегкої перемоги на печенігами і в пам’ять цієї знаменної події великий князь наказує закласти на місці битви виняткової краси собор та, розширивши кордони Києва, обносить його камінними стінами; на зразок Константинополя, він називає їх головні ворота Золотими, а новий собор – святою Софією Митрополитською, прикрасивши її щедро золотом, сріблом, муснією та дорогоцінним інвентарем. Митрополитом у соборі було призначено Феопемпта – ймовірно, грека, - котрий, за писанням Нестора, у 1039-му році знову освятив храм Богоматері, збудований Володимиром і пошкоджений великою київською пожежею 1017-го року. Софіївський собор був громадсько-політичним, культурним осередком Київської держави, головним митрополичим храмом. У Софіївському соборі збереглося і донині понад 250 квадратних метрів чудової мозаїки із кольорового каменю та смальти, яка вражає переливами барв, сяянням золота, налічує аж 177 відтінків. Стіни й стовпи собору розписані прекрасними фресками. Минуло дев’ять століть, а фрески не втрачають своєї естетичної та культурної цінності. Серед численних фресок особливий інтерес викликає груповий портрет сім’ї Ярослава Мудрого. Написані на весь зріст, стоять у білому, яскраво-голубому вбранні сини і дочки могутнього князя. Дочки Ярослава тримають у руках запалені свічки і ніби йдуть у напрямку до самого Ярослава. Частина фресок відтворює циркові змагання, виступи акробатів, скоморохів, полювання на білку, ведмедя. Переважна більшість монументально-казкових фресок присвячена релігійній тематиці. Зокрема, під самим куполом висвічує величезна постать слов’янської богині Оранти. Софія Київська була центром давньоруської освіченості. Тут створили школу, одну з найкращих на той час бібліотек. У ній зберігалося понад 900 фоліантів рідкісних рукописів та перекладів, що містили відомості з історії, астрономії, географії, філософії і т у соборі відбувалися урочисті церемонії посадження князів на київський престол, прийоми іноземних послів. На площі біля собору збиралося київське віче. Слідом за Софіївським собором Ярослав починає будувати монастирі. Першими з них були у Києві монастир Святого Георгія та Святої Ірини. Ярослав, як свідчить літописець, дуже любив церковні устави, духовенство та в особливості – самих монахів, не менш любив він і божественні книги; тому наказав перекладати їх з грецької мови на слов’янську, день і ніч читав їх, багато з них наказав переписати та передати до Софії для загального користування. Виділивши зі своєї казни достатнє утримання ієреям, він примножив їх число у всіх містах і наказав їм навчати усіх нових християн, провадити освіту серед людей неосвічених, бачив успіхи віри і радів з того, як ревний борець за духовність та справжній Мудрий батько свого народу. Історія Русів/ Пер. І. Драча; вступ. ст Шевчука. –.: Рад. Письменник, 1991. – 318с. Карамзин Н. М. История славянских народов. – М.: Изд-во Эксмо, 2005. – 1024с., ил. Лозко Г Українське народознавство. –.: Зодіак-ЕКО, 1995. – 368с. Потапенко О. І., Кузьменко. І. Шкільний словник з українознавства. –.: Український письменник, 1995. – 291с. Субтельний Орест. Україна: історія Пер. з англ. Ю. І. Шевчука; Вст. ст. Кульчинського. –.: Либідь, 1991. – 512с., іл. Внутрішня політика князя Ярослава Мудрого. Коротка характеристика. Внутрішня політика Ярослава Мудрого на першому етапі була сконцентрована на захопленні і утриманні влади в Київській Русі (міжусобиця 1015-1019, конфлікт з Брячиславом в 1021 і Мстиславом у 1023-26 р), після остаточного затвердження на троні князь став більше часу приділяти питанням облаштування держави, освіти і культури. Боротьба за владу і утримання Київського престолу. Після смерті князя Володимира, його старший син Святополк, раніше ув’язнений батьком за спробу перевороту, був звільнений з в’язниці своїми послідовниками і оголосив себе новим київським князем. Міжусобиця дітей князя Володимира 1015-1019. У результаті Ярослав Мудрий здобув перемогу і вигнав Святополка, прозваного згодом Окаянним, але ціна перемоги виявилася високою – були втрачені Червенські міста, віддані Святополком польського короля Болеслава I, багато жителів Київа, в тому числі сестри Ярослава, стали польськими полоненими, а землі, на яких брати билися один з одним, прийшли в запустіння. Утримання влади. Після перемоги над Святополком, проти Ярослава виступили ще двоє братів. У 1021 році новий київський князь боровся зі своїм братом Брячиславом, полоцьким князем, а в 1023-1026 роках інший брат, Тмутараканський князь Мстислав вирішив заявити про свої права. В результаті протистояння Ярослав і Мстислав вирішили поділити між собою землі по Дніпру. Лівобережжя зберігалося за Мстиславом, а Правобережжя за Ярославом. Згодом Мстислав допомагав Ярославу в польських походах 1030-1031 років, і надалі брати без сварок правили Руссю до 1036 року, коли Мстислав раптово помер на полюванні. Ярослав правил з Новгорода до смерті Мстислава в 1036 році, після чого уклав останнього брата Судислава в темницю і переїхав до Київа остаточно. Реформи і розвиток. Крім боротьби за владу і військових походів проти інших держав, Ярослав Мудрий займався проведенням реформ, частина з яких стала основою культури та побуту для Київської Русі на довгі роки. Законодавство Правда Ярослава. “Найдавніша Правда” складається з 18 статей. Вона передбачала право на кровну помсту, покарання за вбивство у вигляді штрафу (віра), покарання за побої, їзду на чужому коні, псування майна та ін. Згодом “Найдавніша Правда” була доповнена синами Ярослава Мудрого (Правда Ярославичів), Володимиром Мономахом (Статут Мономаха) і увійшла “Руську Правду” — збірник правових норм Київської Русі, який є одним з основних письмових джерел руського права. Релігійна політика. Затвердження митрополита Іларіона. Згідно “Повісті временних літ” в 1051 році (“літо 6559”) Ярослав зібрав єпископів і сам призначив Іларіона митрополитом. Подія була знаковою – до цього на дану посаду стверджував лише константинопольський патріарх, що зайвий раз підкреслювало залежність Київської Русі від Константинополя і візантійських імператорів. Церковний устав. Статут визначав злочини, що підлягають церковному суду і регулював шлюбні стосунки. Основне значення Статуту полягає в розмежуванні церковної та світської судової юрисдикції, а також виділення у складі церковного суду справ, що вирішуються спільно представниками обох властей. Освіта і просвітництво. У 1037 році, на місці успішного розгрому печенігів під Києвом в 1036, Ярослав Мудрий заклав Софійський собор, де ченцям було доручено Переписування церковних книг і їх переклад з грецької. Саме в Софійському соборі князь Ярослав організував бібліотеку, в якій за різними оцінками налічувалося від 130 до 500 томів – таким багатством міг похвалитися далеко не кожен європейський правитель. Будівництво і заснування міст.

внутрішня і зовнішня політика ярослава мудрого таблиця